У декого з аптекарів і дистриб’юторів совісті немає зовсім!

Зробив цінову розвідку ліків в усіх сусідніх державах із Закарпаттям, виявилося – у нас удвічі, а то і втричі дорожче, ніж у сусідів – найдешевші в Молдавії, дивують низькі ціни у Румунії...

...Недавно Прем’єр-міністр  А. П. Яценюк дав розпорядження розібратися з цінами на ліки в наших аптеках. Багато людей зітхнули з полегшенням, особливо пенсіонери і хронічно хворі, але надії не справдилися.

Як гіпертонік із більш ніж 40-річним стажем і із випливаючими із цього болячками і ускладненнями, змушений часто відвідувати аптечні заклади. Ціни не те щоб падали, а буквально щодня ростуть. Дорожчають всі медпрепарати – не лише імпортні, які стали справді «золотими», а й наші. Всі мої знайомі, а особливо пенсіонери в розпачі. Медикаменти стали недоступними.

Не буду далеко ходити за прикладами. Мені і моїй дружині (вона діабетик) вже не вистачає її пенсії, щоб забезпечити нас ліками на місяць. Крім інших, я вживаю щодня гіпотензивні препарати – «Небілет» і «Тонорму» — останній ще донедавна коштував 30-40 грн., а зараз більше 89 грн. Звертаю вашу увагу, що це препарат вітчизняного виробництва, а що тоді говорити про імпортний «Небілет», ціну на який виправдовують скачками курсу долара.  Але це ще не трагедія.

Мій колишній колега, (прізвища не називатиму із етичних міркувань), онкохворий, потребує 6 сеансів хіміотерапії. За півроку йому потрібно назбирати 66 тис. грн. – це при пенсії 1,3 тис грн.

Недавно двоє моїх товаришів успішно прооперовані на серце (правда, за великі гроші, при задекларованій безкоштовній медицині), але їхні митарства на цьому не закінчилися. Вони приречені щодня приймати декілька пігулок, серед яких «Плавекс» і «ІНСПРА», ціна двох останніх зашкалює за тисячу грн. за кожну. Або візьмемо мою тещу з мінімальною пенсією. Їй щодня доводиться приймати, крім ряду ліків, ще й по дві таблетки «Кавінтон-форте», ціна упаковки якої – 270 грн. По інтернету поцікавився, скільки ж коштує аналогічна упаковка в сусідній Угорщині. Виявилося, що при курсі 5 грн.  20 коп. за 100 форінтів – 93 грн. Правда, відчутна різниця. Тому зробив цінову розвідку ліків в усіх сусідніх державах з Україною, що виявилося – у нас удвічі, а то і втричі дорожче, ніж у сусідів – найдешевші в Молдавії, дивують низькі ціни у Румунії. Задав собі наступне питання – чому це стало можливим? Так, після розмови з компетентним аптекарем, стало ясно, що рівень прибутковості, за винятком деяких груп, у тому числі гіпотензивних не обмежується, але яке це обмеження, якщо верхня її планка складає 25%. На інші ліки прибутковість дистриб’ютори і аптекарі встановлюють по совісті. Але не знаю, де у кого ця совість, а як видно у декого її зовсім немає.

Другий чинник, що призвів до злету цін – це скачки курсу долара. Як розповів цей же аптекар, коли піднялася вся ця нерозбериха, цим зразу скористалися нечесні дистриб’ютори (питається, а чи є між ними чесні?). Одне і те саме лікарство пропонували аптеці з різницею у сто гривень у ціні. Підлило масла у ціноутворення ліків і, як я вважаю, не обґрунтоване введення ПДВ. Як говорять, дорога в пекло вимощена благими намірами. Спочатку планувалося ввести ПДВ лише на ввезення ліків в Україну. Потім виявилося, що цей податок треба нараховувати і вітчизняним виробникам. Кожний оптовик, посередник, дистриб’ютор, як я вже говорив, сам нараховує свої націнки, додає її до відпускної ціни виробника і на цю суму нараховує ПДВ. Аналогічна картина і в аптеках — от і виходить що 7% перетворюється на всі 40-50% і вкінці-кінців від усіх цих факторів ціни на ліки подвоюються.

Прочитав у «Закарпатській правді», що в Ужгороді Антимонопольщики, Держслужба з лікарських засобів, управління охорони здоров’я ОДА, Держінспекція з контролю за цінами провели нараду, не побоюсь сказати, що вони повністю розписалися в своїй імпотентності, виявилися безсилими порушити встановлений і вигідний комусь порядок.

На всіх рівнях ратують за надання більшої самостійності, децентралізації. Але коли потрібно вирішити якусь конкретну справу, то звертаються до парламенту і уряду з проханням змилостивитися і допомогти. Але чи почують нас?

Що робити? Я порадився з рядом досвідчених людей. Дійсно, справа серйозна і складна, але впливати на неї потрібно. Ми впевнені, що ця стаття попаде панам Любці і Любімову. У них є можливість визначити ті аптеки, які кладуть самі високі націнки і назвати їх через пресу із закликом бойкотувати їх. Терміново треба звернутися у відповідні інстанції і не з позиції прохачів, а в порядку вимоги. Не може і не повинно бути, щоб у державі в центрі Європи з найнижчими зарплатами і найменшими пенсіями були найвищі ціни на ліки.

По-друге, звертаємося до пана Бушка, не з проханням, а з вимогою негайно зайнятися цією справою на законодавчому рівні. У Вас є всі можливості вивчити законодавство сусідніх країн, яке дає можливість тримати ціни на ліки на низькому рівні. Не вигадуйте велосипед, пристосуйте їх до наших умов. Надіємося, що Ви не належите до фармацевтичної мафії  і не боїтеся її. Відверто кажучи, до цих пір позитив Вашої депутатської роботи можна оцінити локальними і адресними допомогами. Якщо Вам вдасться зрушити цю справу —  вся Україна буде вдячна. Якщо ні, то мимоволі хочемо схилитися до думки, яку озвучив наш колега: «В Україні здійснюється геноцид хронічно хворих та пенсіонерів» . Дійсно, якщо вони повимирають, то не потрібно платити лікарняних і пенсій – яке полегшення для бюджету. Але не забувайте, що в один прекрасний момент і Вам, і Вашим близьким доведеться звернутися до лікарів і тоді будете пожинати плоди своєї бездіяльності.

Іван Біланчук