Ужгород. А «Єврокар» все ще живий!

#Бізнес

У 2001 році було прийнято законодавство, на жаль, це законодавство було загально широким. Воно дозволяло певні широкі зловживання, певні маніпуляції. Там була і контрабанда, всім нам сумно відома. Але не можна лікувати кашель гільйотиною...

Ужгород. Новая "Шкода" будет выпускаться в 3-х модификациях

На радіо «Європа Плюс» 28 квітня вийшов черговий випуск щотижневого радіопроекту «Капіталіст» з Юрієм Гусєвим. Цього разу ведучий спілкувався з Віктором Кривенком – керівником національних проектів «Технополіс» та «Індустріальні парки України».

RegioNews подає повний текст інтерв’ю, темою якого став розвиток високих технологій в Україні.

Пане Вікторе, питання перше, який стан розвитку високих технологій в Україні, адже, це не просто питання національного масштабу, а і питання національної безпеки для економіки України?

Ви вирішили починати з сумного, стосовно стану високих технологій? На сьогодні, добре, що він ще є, цей стан, бо з тією кількістю людей, які залишають країну, в першу чергу це висококваліфіковані фахівці, науковці, з умовами ведення бізнесу, який є на сьогодні в Україні, де вони не можуть себе реалізувати, можна сміливо говорити, що через 3-4 роки слово «високі технології» у нас, взагалі, не залишиться. Якщо, навіть, сьогодні ми експортуємо 2 мільйони доларів високотехнологічної продукції у той же Сінгапур, як всім відомо, наскільки він менший нас, експортує 125 мільярдів доларів.

Коли ми говоримо про високі технології, які це саме галузі? От всі зараз говорять про те, що дуже популярно в Україні, починає розвиватися, ІТ-галузь. Галузь інформаційних технологій, які ще галузі можна відразу віднести до високотехнологічних, до яких потрібно звертати особливу увагу держави для підтримки?

Класичними високотехнічними галузями, де ми маємо базову інфраструктуру, де ми маємо освічених людей – це авіаційна галузь, ракетно-космічна галузь, це галузь пов’язана з ядерними дослідженнями. З точки зору, які ще інформаційні технології? Це біотехнології, нанотехнології, фармацевтика, енергозбереження. Ось такий перелік.

По кожній з цих галузей, в принципі, ми можемо переймати досвід того ж Європейського Союзу, чи як Ви вже сказали, Сінгапуру для того, щоб здійснити такі необхідні для всієї економіки реформи.

Нам в першу чергу потрібно переймати управлінський досвід. По багатьом із цих галузей ми все ще знаходимося на світовому рівні. І, навіть, зараз ми маємо певні розробки, які випереджають загальносвітовий рівень, де ми є лідерами. Такого ще ніхто не може повторити.

Які це галузі?

Частина – це ракетно-космічні речі, де ми виробляємо найкращу продукцію у світі, частково – це галузь інформаційних технологій, де ми можемо створювати програми світового рівня і для Skype, Google, Microsoft, де молоді талановиті люди перемагають у міжнародних конкурсах, де представлений весь світ. Але головна проблема – це середовище в якому вони розвиваються.

От Ви зараз згадали ІТ-галузь, галузь інформаційних технологій, говорите про наших талановитих фахівців, молодь. Але дуже часто вона перемагає в Олімпіадах, приїжджає в Україну, не знаходить свого розвитку і виїжджає за кордон. Як цьому запобігти?

Навіть, ситуація ще гірша. Часто вона, навіть, в Україну не повертається або повертається тільки за речами. Ситуація вкрай проста. Коли людина не може себе реалізувати як бізнесмен, як професіонал в своїй галузі. Не може компанію зареєструвати, не може спокійно себе відчувати, що вона не матиме перевірок, маски-шоу, то вона шукає місце, де може себе реалізувати. На сьогодні у світі таких місць дуже багато. Всі країни полюють за талановитими фахівцями, знижують візові бар’єри. Ми знаємо, що у США 100 провідних технологічних компаній звернулися до свого Уряду щодо зниження бар’єрів по в’їзду саме висококваліфікованих фахівців. Знаємо про європейську блакитну карту, яка дозволяє до 6 місяців знаходитися на території Європейського Союзу, окремих країн поки ти не знайдеш перше робоче місце.

Ви зараз згадали ті преференції, які здійснюють інші країни, щоб привабити українських фахівців. Нас слухають радіослухачі і думають, що очевидно, якщо пропонують розвинені країни гарні умови, то треба тікати. Що ми можемо сьогодні запропонувати радіослухачам, які можливо особисто, можливо їхні діти чи друзі є кваліфікованими фахівцями у високотехнологічних галузях міркують: залишатися чи їхати? Чи може Україна запропонувати якісь перспективи для того, щоб такі люди залишалися?

Якщо ми вже почали обговорювати тему інформаційних технологій, то крім іншого я є главою наглядової ради «Bionic University». Це освітня складова проекту «Bionic Hill», який є частиною національного проекту «Технополіс», це один із 5-ти інноваційних парків, які визначені компанією «Ernts and young» та затверджені Урядом України, які мають бути побудовані в Україні.

Тобто, це один з тих технополісів, які фактично в Києві буде реалізовано?

Так, який, фактично, в Києві буде реалізований, якщо держава виконає свою частину зобов’язань, а це надання позики інвестору, який реалізовує проект із загальним кошторисом не більше 20 % від вартості проекту. Проект не фінансується за рахунок держави, це повністю приватні інвестиції, вже велика частина пророблена. Я все таки хочу завершити, що робити людям. Перше. З понад трьох тисяч студентів, які подали свої документи в «Bionic University», ми вже провчили 700 чоловік. Це таке певне дотягування tech skills, 3-4 місяці доведення, щоб компанії в своїх умовах не довчали людей, а вони довчалися в профільній установі – це soft skills, це навички комунікацій те, що вони не отримують в університетах, управління людьми, управління собою, перемовини. Головне, що ми не маємо бізнесменів в цій царені, царені створення продукту. Так, от понад 30 %, які подаються вони не є з профільною освітою у ВУЗ, це люди, які навчалися на філологів, істориків, які вдома пройшли курси, прочитали в Інтернеті матеріали, самонавчилися і здають іспити вже на рівні 3-4 курсу Київської політехніки, чи інших профільних ВУЗів. Тому, по-перше, люди спокійно можуть ставати ІТ-фахівцями, це не є настільки зависока спеціальність. В цьому може допомогти як і «Bionic University», так і інші курси, які сьогодні в Україні представлені.

Пане Вікторе, Ви згадали про «Bionic Hill», який є частиною національного проекту «Технополіс», що таке національний проект «Технополіс» і чому технополіси 20 років не створювалися в Україні?

Стосовно, що таке «Технополіс». В Україні було розроблено компанію «Ernts and young», попереднє техніко-економічне обґрунтування, яке включало в собі 5 міст, в яких мають бути створені інноваційні парки. Ці міста були відібрані по прозорим критеріям: перший, це кількість науково-дослідних працівників; другий, обсяг науково-дослідницької продукції, яка виробляється в цих містах; третій, кількість науково-дослідницьких інститутів; четвертий, рейтинг технічних ВУЗів. До міжвідомчої робочої групи входили і академіки НАН України, представники Інституту стратегічних досліджень, Мінекономіки, профільних організацій. Були затверджені ці результати, наступним шляхом їх затвердив Уряд і таке рішення прийняте, в Києві цей проект називається «Bionic Hill». Головною його умовою і завданням є створення такої певної еко-системи свободи в нашому загальному середовищі, яке вже на сьогодні буде відповідати вищим світовим практикам, стандартам для ведення бізнесу в сфері нових технологій. По суті, буде коротшим шлях до ринку, компанії зможуть швидше відкриватися, буде сучасна матеріально-технічна інфраструктура, що є дуже важливим, але складає загалом 20 % від всього проекту. Тут будуть глобально конкурентні преференції. Це дуже важливий аспект і ми зараз знайшли вже консенсус з учасниками ринку, з профільним комітетом по інформаційним технологіям. Я хочу подякувати всім членам цього комітету, які одноголосно проголосували законопроекти по сприянню легалізації, виходу з тіні ІТ-галузі і закладання передумов для її розвитку. В технополісах буде освітня складова, ми говорили вже про Bionic University, як такий сучасний міжкооперативний університет, який на сьогодні користується великим попитом і справді починає готувати якісних фахівців.

До речі, про Bionic University, якщо нас слухають слухачі, які зацікавилися як можна вступити і отримати освіту в цьому університеті?

Є сайт Bionic University, можна спокійно ввести, ті хто хочуть вступити чудово наберуться англійською мовою і їм не треба ніякої транслітерації, друге там є чергові. Є три напрямки, які можна комбінувати між собою, я вже про них говорив – це tech skills (технічні навички), soft skills (управлінські, комунікаційні навички), і дуже важливим для нашої країни є ENTREPRENEURSHIP – спільно розроблені з компанією Cisko запровадили два підприємницьких курси. Я дуже вдячний цим компаніям за співпрацю та підтримку цих проектів. Тому, будь ласка, шановні студенти, виходьте, чим більша конкуренція тим якісніші будуть студенти, тому ми зацікавлені в максимально широкій інформації.

Повертаючись до створення технополісів зрозуміло, що це буде 5 міст, можете ще раз їх назвати? Так, це Київ, Харків, Львів, Дніпропетровськ, Донецьк. Ми сьогодні говоримо про високі технології. Це ті технології, які дозволяють створювати валовий продукт з вищим ступенем доданої вартості. Пане Вікторе, коли очікувати реальних практичних результатів? Коли наші радіослухачі можуть скористуватися послугами цих технополісів і отримати якісну продукцію made in Ukraine, яка є високотехнологічною?

Коли держава насправді підтримає ці проекти і візьме перший світовий досвід. Я наведу приклад, 15 років тому «рисове поле» приймається законодавство, яке справді стимулює, в тому числі, податковими преференціями в розвиток цієї галузі. На сьогодні понад 10 мільярдів доларів обсяг реалізації. Цей парк переріс в місто чисельністю 100 тисяч чоловік, понад 2000 компаній працює. Далеко не треба ходити – Білорусія. 7 років тому 40 мільйонів ІТ-експорт, створили парк високих технологій у Мінську, а сьогодні Білорусія експортує 550 мільйонів доларів, більше ніж в 10 разів зростає. Головне, що країна стала продуктовою. Те, що Ви кажете чи будуть нарешті продукти, бо Україна є країною аутсорсеру.

Тобто, продукти - це завершена програма?

Так, це завершена програма, яка містить у собі набагато більше доданої вартості, я наведу приклад, що якщо один аутсорсер це, для розуміння наших слухачів, в Україні понад 80 % - це аутсорсер, це наші дуже освічені, дуже кваліфіковані, дуже класні фахівці пишуть частинки програм. Потім їх хтось зводить в один продукт, і потім це продається на міжнародному ринку, в тому числі і у нас, вже зовсім за інші гроші. Людина-аутсорсер в рік генерує десь 25-35 тисяч доларів виручки. Один працівник продуктової компанії починає, стартує від 100 тисяч доларів в рік на одну людину.

Тобто це 100 тисяч доларів виробленої продукції чи це прибуток?

Ні, це виробленої продукції. Весь світ вимірює через вироблену продукцію, але в Україні цю діяльність практично вести не можливо. Перше, блоковане вантаження, Ви згадали законопроекти, вони одноголосно, я повторюся, були підтримані профільним комітетом Верховної Ради, дуже важливо, щоб Уряд, так само, їх підтримав. Їх підтримка буде, фактично, буде означати продовження підтримки експорту товарів, людей. Раз на сьогодні, лише в галузі високих технологій виїжджає за кордон 5-7 тисяч працівників. Ви можете помножити на ту суму виробленої продукції, яку я назвав до цього, і зрозуміти, яку суму втрачає щороку мало того, що вони не можуть себе реалізувати.

Пане Вікторе, зараз ми говоримо про те, що змінилися часи і влада зараз впроваджує реанімаційні реформи. Ми говорили з Ганною Гапко про те, що потрібно здійснити ті самі реформи, в тому числі, щоб люди з України не тікали, щоб Україна стала місцем, де комфортно жити, комфортно заробляти гроші і комфортно виховувати дітей. Що з цього приводу, з приводу розвитку високих технологій говорить новий Уряд, нова влада і Верховна Рада?

Я відповім на першу частину, загально-теоретичну, нам не потрібно видумувати нічого нового. Світ через це вже давно пройшов, коли ти є слабеньким, то ти займаєшся захистом тієї чи іншої галузі, створення для неї комфортних умов. Умовно, зараз, ситуація в нашому бізнес-середовищі, бізнес-клімат, який є в Україні це можна прирівняти, що ми візьмемо чудове насіння, можемо взяти наших людей, і будемо сіяти в січні місяці в поле. Воно ніколи не зійде, воно замерзне, не буде з нього ніякого ефекту, тому потрібно створити таку тепличку, у всьому світі це називається точками зростання і у всьому світі паралельно з покращенням загального бізнес-клімату, регуляції, боротьби з корупцією та іншими чудовими правильними загальними словами на всю територію країни створюють точки зростання. Точки зростання, як високотехнологічний аналог в Україні, як технополіс так і індустріальний. Аналог в Україні – це індустріальні парки. Тому, дуже важливо, щоб український Уряд на сьогодні це розуміння, слава Богу, ми бачимо, розумів, що нам потрібно йти шляхом створення точок зростань, які ми дуже швидко можемо довести згідно умов господарювання за півроку, рік до світових стандартів, а не будемо чекати поки вся Україна покращиться. У 2002 році покращували всю Україну, в 2005 році покращували, 2010 і в 2014 – все ж будемо продовжувати, але люди як виїжджали, так і виїжджають.

Але потрібні конкретні результати. Серед міст у яких реалізовуватиметься проект «Технополіс» першим назвали столицю України – місто Київ. Скажіть, будь ласка, що крім Bionic University, який я розумію вже реалізований спільно з Києво-Могилянською академією в Подільському районі, що інші райони можуть отримати завдяки створенню якогось необхідного механізму чи технополісу - середовища, де б залишалися діти. Адже лише КПІ випускає тисячі фахових спеціалістів, які можливо і хотіли б залишитися в Києві.

На сьогодні людей тримає в Києві особливо в тій висококонкурентній галузі, я наведу цифру, в Європі протягом найближчих 5 років дефіцит фахівців ІТ складе 960 тисяч людей. Це лише порахований відсоток.

Це дефіцит людей, який має туди переїхати?

Це вакансії. Це або вони зараз повинні терміново закривати одні свої факультети і всіх перекваліфіковувати в ІТ-фахівців, або це просто буде імпорт людей. Зрозуміла картина, будуть знижені візові бар’єри, буде підтвердження кваліфікації. Світ бореться за голови і це не для кого не є секретом. Тому те, що тримає сьогодні ІТ-фахівців в Україні – це в першу чергу патріотизм. Тобто, це молоді висококваліфіковані люди, які повністю відчувають себе глобальними, розуміють світ і головне вони є в ньому конкурентами, але вони хочуть жити в Україні, тут батьки, тут вони народилися. Завдання держави створити для них умови, щоб вони могли себе реалізувати. Така ж ціль і Києва. В Києві біля Коцюбинського має бути збудований парк.

Біля вулиці Коцюбинського чи біля селища?

Біля селища. Біля селища Коцюбинського – це метро «Академмістечко». У Києва є величезна перевага, в нього є приватний інвестор, який погодився цей проект реалізовувати. Такою однією із особливостей загалом проекту «Технополіс» є те, що ті 5 парків мають бути реалізовані приватними інвесторами. З точки зору світу, з незначною державною підтримкою, і то вона буде надаватися виключно у вигляді позик, а не прямого фінансування, як це було, наприклад, у наших сусідів. Тому, у Києва є цей інвестор, важливо, щоб місто Київ, Уряд виконали свою частину зобов’язань, які вони брали на себе. Має бути побудований парк понад 900 тисяч м², який буде базуватися на сучасній…

Парк технологічний, Ви маєте на увазі?

Технологічний, який буде базуватися на світовій сучасній концепції: живи, навчайся, працюй, відпочивай. Не для кого не секрет, що 40% ІТ-фахівців у Києві є приїжджими до Києва. Вони витрачають по годині, півтори години, щоб на роботу доїхати, щоб з роботи поїхати. Питання проживання є обмежуючим в європейських парках, тому зараз ці парки будуються, щоб люди там мали і садочок, і школу, і поліклініку, і офісні приміщення, де вони будуть працювати. Тому, це будується фактично міні-містечко і ми сподіваємося, що за умов виконання державою і містом своєї частини зобов’язань за півтора роки ми зможемо відкрити першу чергу цього парку.

Щодо держави зрозуміло, ми всі чули висловлювання високих урядовців про те, що грошей немає і найближчим часом не планується збільшення якихось видатків з Державного бюджету. А щодо міста, скажіть, будь ласка, що саме має здійснити місто, адже сьогодні починається передвиборча агітація на посаду міського голови і депутатів до міської ради, можливо майбутні депутати Вас почують. Я також хочу сказати своїм радіослухачам про те, що вирішив балотуватися на посаду Київської міської ради шляхом самовисування по мажоритарному округу в центрі м. Києва, я буду вдячний за підтримку моєї кандидатури, але, пане Вікторе, що має здійснити міський голова і що мають зробити майбутні депутати для того, щоб проект був реалізований?

Я б за Вас проголосував, але прописаний в Петриківському районі Дніпропетровської області, тому за мера Києва я голосувати не буду. Перше, місто брало на себе зобов’язання і це була партнерська угода, що воно підведе дорогу, інженерну інфраструктуру, загальна світова практика. Враховуючи, що парк вийде на повну свою потужність, лише платежі ті, які залишаються в податковій і в міському бюджеті складуть близько 1,5 мільярда гривень, якщо не помиляюся 1 мільярд 340 мільйонів гривень. Це знову розрахунки компанії світового рівня, компанії «Ernts and young». Нам дуже важливо, щоб ці терміни були, що вони не зривалися.

Це питання до Київської міської ради чи все ж таки Київська міська адміністрація має здійснити ці видатки?

Я думаю краще нашим слухачам голову не забивати цими розбіжностями. Фактично – це місто Київ, це його частина.

Дуже часто, хочу на цьому акцентувати увагу, дуже часто до кандидатів депутатів Київської міської ради, до яких вирішив і я балотуватися, будь-які претензії, починаючи від того, що починайте підвищувати пенсії, зробіть, будь ласка, всю інфраструктуру, зробіть кращим життя на всій планеті, мир, закінчуючи простими, банальними питаннями: де гречка? Тому і питання, що у депутатів Київської міської ради є дуже обмежені повноваження.

Пане Юрію, це питання Київської міської ради, це питання бюджету міста Києва, в якій частині? Чи частині трансфертів із центрального бюджету, чи в частині його власних доходів, тому до Вас, сподіваюся, як одного з майбутніх депутатів, уже хотілося б почути публічну підтримку необхідності зведення інфраструктури. Але, якщо серйозно, то я б хотів прокоментувати, у Вашому запитанні було стосовно того, що немає грошей. В загальноукраїнському масштабі нам потрібно повернути дискусію, в тому числі, проводити правильні розмови з міжнародними трансферними організаціями. Стосовно того, що нам не лише потрібна риба, нам потрібна вудочка, нам потрібні ті інструменти, які забезпечать створення високотехнологічної, висококонкурентної продукції з високим рівнем доданої вартості. І в цьому відношенні «Технополіс» та «Індустріальний парк», на мою думку, це одні із перших пріоритетів. Безумовно важливий якийсь інфраструктурний проект, побудувати дорогу, але якщо, фактично, людям не буде, де себе реалізувати, як створити компанію, як швиденько отримати фінансування, де пройти навчання і вони будуть виїжджати – ці дороги будуть нікому не потрібні. В розрізі «Індустріальні парки» – другий національний проект, якщо тут, сьогодні ми бачимо, якими шаленими темпами іде деіндустріалізація економіки України.

Я наведу Вам всього одну цифру, з 2010 по 2013 рік імпорт лише по трьом галузям (полімерна продукція, машинобудування, фармацевтична продукція) зріс на 9 мільярдів доларів. І тому, що у нас не збільшилося загальне споживання – це означає, що на ці 9 мільярдів доларів померли наші вітчизняні виробники, що люди втратили роботу. Частина з них пішла на біржу праці, а частина просто виїхала збирати апельсини в Європу чи штукатурити будинки в Москві. Тому гроші на ці заходи, по-перше, вони в Україні є. Друге, бізнес на сьогодні, навіть, готовий їх розглядати як довготермінову позику. Бо ми знаємо, що на сьогодні обмежені доступ бізнесу до кредитування. Третє, це потрібно законодавство держави, яке не вимагає ніяких грошей.

Повертаючись до того, що потрібно. Дуже часто ми чуємо від експертів, від фахівців і, навіть, від політиків, що необхідно зробити: один, два, три. Дуже багато було прийнято державних цільових програм, які покращували, які чули кожного і т. д. Чи є у Вас оптимізм, що в сучасних соціально-економічних, політичних умовах, в умовах, коли на Сході України відбуваються важливі процеси, які впливають взагалі на територіальну цілісність держави важливо зараз звертати увагу на такі процеси про які ми з Вами сьогодні говоримо?

Точно важливо. Друге, мій оптимізм викликаний рішучістю, що ми не маємо іншого шляху. Якщо ми зараз не займемося економічним патріотизмом і підемо по тому шляху, де індустріалізація, по якому, фактично, йдемо 23 роки, де частина еліт вже внутрішньо змирилася з тим, що в Україні залишається всього 4 галузі: транзит, ресурсовидобуток, аграрний сектор, туристичний сектор. Для яких потрібно всього 10 мільйонів населення, щоб його забезпечувати трудовими кадрами, тому мій оптимізм покликаний тим, що ми не маємо іншого варіанту і ті процеси, які йдуть на Сході ми теж повинні усвідомлювати, що на сьогодні 98 %, які знаходяться там за гроші, то через 3-4 місяці там будуть мітинги в 50 тисяч людей, які просто зупинилися заводи тому, що вони втратили ринку збуту тому, що вони не мають нових ринків збуту і вони не відчувають перспективи. У тому ж Харкові ми маємо чудову ініціативу «Технопарк» у м. Харкові, «Технополіс» - так само, інвестори готові його фінансувати спільно з державою, якщо вона виконає ті рішення, які сама ж для себе прийняла раніше. І це будуть якраз ті фактори, які будуть показувати, що Східні регіони України потрібні, що вона робить для них конкретні кроки, це звичайно не вичерпний перелік, але той за який я можу фахово і компетентно відповідати.

Пане Вікторе, можливо сьогодні нас чують люди, які впливають на прийняття рішень, на схвалення законів, можливо, на формування державної підтримки. Ви точно отримали одного союзника в моїй особі…

Дякую, дякую.

…якщо стане депутатом Київради, то всіляко підтримуватиме створення високотехнологічного виробництва і всіх умов для того, щоб українські фахівці, а, фактично, мозок нації не виїжджав із України, а залишалися працювати в Києві, інших містах і створювали високотехнологічну продукцію. Тим більше, я переконаний, що в Києві є всі передумови для того, щоб це реалізовувалося. Можливо нас чують ті, хто впливають на прийняття законів, підзаконних актів, постанов Уряду, які Ваші поради і пропозиції будуть до наших таких високопоставлених радіослухачів?

Бачте, я хотів сказати, що я не ІТ-фахівець, я фахівець із створення інфраструктури для розвитку високих технологій, Юрію Веніаміновичу, дякую, але для цього потрібно мати трохи іншу освіту. Ми створюємо фундамент і дах. Все, що буде в середині відбуватися ми дорозвиваємо ІТ-фахівців, але сам я якраз фахівець з управління, тому, щоб була чіткість…

Я скажу інакше, Ви експерт інвестицій в інновації.

О, щось таке, дякую. Зараз люди, які мене знають і слухають радіо думають: «не погано, виявляється, я ще й ІТ-фахівець». Стосовно тих людей, які зараз нас чують. Ми маємо, слава Богу, на сьогодні чудовий діалог, тому я не бачу жодної необхідності звернення через радіоефір. Ми спілкуємося, ми маємо щирі дискусії, зокрема, з представниками. Більшість розуміє і підтримує.

Більшість Верховної Ради?

Більшість і у Верховній Раді і людей з ким ми спілкуємося в Уряді, в громадських організаціях, тобто, ілюзія, що вільно регульований ринок все сам вирішить вона вже минула. В цьому відношенні всі бачать заходи, які роблять всі наші сусіди. Всі наші сусіди паралельно покращуючи загальний клімат створюють на своїй території преференційні зони. Називають їх по різному – технопарки, технополіси, індустріальні парки, особливі економічні виробничі зони, особливі економічно-технологічні зони. Їх можна перелічувати, але це Туреччина, Угорщина, Польща, Росія, Казахстан, навіть, Грузія з Молдавією займаються подібною практикою. Головними вони мають 4 складові.

Перша, це чіткі правила гри і гарантія стабільності для інвесторів. Ми не можемо дозволити собі зробити те, що ми зробили в 2004 році, коли скасували преференційний режим, гарантований на 10 років. У 2001 році було прийнято законодавство, на жаль, це законодавство було загально широким. Воно дозволяло певні широкі зловживання, певні маніпуляції. Там була і контрабанда, всім нам сумно відома. Але не можна лікувати кашель гільйотиною. Бізнес нормально, в тому числі, і міжнародний відреагував би, якби були підчищені ті дірки, які дозволяли зловживати, але ті позитивні речі, ми до цих пір бачимо їхні наслідки, до цих пір ще живий завод «Єврокар», який був створений завдяки таким режимам на Закарпатті, інші підприємства.

Дуже важливо, щоб Україна не змінювала кардинально ті правила, які ж сама проголосувала. Наголошую ще раз, що бізнес нормально зрозуміє, якщо будуть зачинені шляхи для зловживань, але якщо ми будемо відміняти ті преференційні речі, які ми застосовуємо, щоб залучити інвестора з кожною новою владою, яка приходить. До нас ніколи ніхто не прийде з інвестиціями і ми будемо просто вимушені турбувати тим, що викопали і тим, що виросло. Друге, це мінімізація регуляторних бар’єрів і корупції. Дуже добре говорити про те, що ми покращимо весь клімат і через 3 роки будемо штук 10 робити бізнес, але поки ми туди дійдемо і ще декілька десятків тисяч висококваліфікованих фахівців виїде з України. Тому ми повинні створити такі експериментальні майданчики, дуже жорстко їх завуалювати, але зробити прості процедури, щоб це були жорсткі правила з простими процедурами. Зробити з галузевими асоціаціями наглядові ради, бо вони самі зацікавлені в тому, щоб там не було зловживань, щоб ці режими не були потім скасовані. І зробити прості процедури, це не повинні бути процедури, де хтось має отримати якийсь дозвіл, якесь справді посвідчення, що він справді ІТ-ик отримати в якійсь державній установі. Реєстраційний і такий декларативний принцип задекларувавши, що ти займаєшся в цій галузі, починаєш використовувати преференційний режим, якщо ти порушив, у тебе жорстке покарання і неможливість далі використовувати ці режими без права поновлення. Третє. Це податкові і митні преференції. Ми не можемо оподатковувати обладнання, яке ввозиться сюди для проведення досліджень. Воно і так, в Україну його ніхто не везе, краще робити дослідження десь за кордоном ніж в Україні. А ми намагаємося те чого не маємо, ще й оподатковувати. Тому, стосовно людей, ті пропозиції, які нарешті вже знайшли консенсус, 80 % галузі знаходиться в тіні, використовує схему приватного підприємства, компанії не можуть нормально показати свій штат. Ніхто не здатний платити ті податки на заробітні плати, які на сьогодні є, давайте їх легалізуємо. Давайте введемо такий рівень податків, який компанії будуть платити і люди будуть згодні платити, і вони зможуть вийти зі своїх напівлегальних умов, і стати зрозуміли всьому світові, стати зрозумілими своїм партнерам. Ці речі вже є, вони напрацьовані. І четверте, це державне співфінансування створення ринку інфраструктури.

Фактично, держави і приватного бізнесу.

Так. Ми проти того, щоб це були державні об’єкти і державою керувалися. Ми бачимо, що це неефективно, тут має бути приватний бізнес, але приватний бізнес не піде у створення інфраструктури, бо це проект за сукупністю 15-25 років. Коли є можливість займатися більш швидкими речами, вони сюди не підуть. Але вони нам тут потрібні, нам потрібний приватний бізнес, бо він вміє управляти. Він вміє закликати партнерів до цього, коли тут з’явиться закордонний приватний бізнес він виставить ті умови до нашої системи, як державного управління цією галуззю так і відносини на ринку між компаніями і галузевими асоціаціями, які швидко приведуть нас до успіху.

Пане Вікторе, і на завершення. Ви щойно висловили, так би мовити, свої побажання, свій message до тих людей, хто приймає рішення щодо надання державної підтримки, щодо партнерства, держави і бізнесу. А до нас простих слухачів, які очікують якихось позитивних змін, які будуть Ваші побажання?

Перше моє побажання, це активно замовляти політику економічного патріотизму, тобто, ми повинні розуміти по кожній галузі свої інтереси, де ми знаходимося, в якому стані і куди ми йдемо. Повинні відстоювати це у світі, бо весь світ бореться за те, щоб стати високотехнологічним, щоб з нещасної держави, яка торгує лише тим, що вона викупила і тим, що вона виростила перейти у високотехнологічну державу, яка виробляє висококонкурентну продукцію. Ми бачимо ці досвіди, як з рисових, аграрних, видобувних країн, країни стають високотехнологічними. Тому простим громадянам, щоб вони зрозуміли, що за лозунгами вільно регульованого ринку часто-густо стоїть конкретний протекціонізм, як європейський так і російський, так і загальносвітовий. І це нормально. Світ конкурує за те, щоб когось зробити сировинним додатком, а самому бути високотехнологічним і виробляти продукцію машинобудування, ІТ, НАНО технології – те, що коштує набагато дорожче.

Дякую, пане Вікторе.

Дякую. Всього найкращого.

regionews