Найстарішій гімназії Закарпаття виповнилося 400 років

Цей освітній заклад в обласному центрі м.Ужгород є невід’ємною частиною історії Закарпатського краю.

Виповнюється 400 років із дня заснування Ужгородської гімназії. Її появі на теренах краю посприяв головний жупан Ужанського та Земплінського комітатів граф Георгій Другет де Гомонна. Джерела свідчать, що 23 листопада 1613 року він видав грамоту про заснування колегіуму в Гуменному (нині територія Словаччини). А вже 1646-го цей навчальний заклад перенесли до Ужгорода. Навчальний процес у колегіумі доручили вести католицьким монахам-єзуїтам.

У ті часи Ужгород мав статус невеличкого провінційного містечка з населенням не більше 1500 осіб, і поява в ньому такого навчального закладу дала поштовх до розвитку. Тим більше, що подібних колегіумів на теренах Центральної та Східної Європи були одиниці.

Син Георгія Другета Ян Другет, будучи жупаном Ужанського комітату і всеугорським державним суддею, вирішив остаточно перенести школу для дітей дворянських і заможних сімей із Гуменного до Ужгорода, й ще 1640 року розпочалося будівництво приміщень для Ужгородської гімназії на місці нинішньої резиденції єпископа Мукачівської греко-католицької єпархії. А в 1646-му гуменських єзуїтів із вихованцями перевели до Ужгорода.

Згодом гімназія кілька разів переселялася та змінювала назву більше півтора десятка разів. У різні роки тут навчалися й викладали такі відомі закарпатці, як єпископ Андрій Бачинський, Йоаникій Базилович, Іван Орлай, Юрій Гуца-Венелін, Михайло Лучкай, Олександр Духнович, Августин Волошин та багато інших.

Після припинення діяльності ордену єзуїтів у краї в 1775 році кошти, виручені за його маєтки, передали в розпорядження місцевого католицького студійного фонду. Новоствореному єпископату перейшли всі будови Ужгородського колегіуму разом із костелом при ньому. У ті часи навчання в гімназії тривало по 5 годин щодня, окрім четверга та неділі. Четвер був вихідним, а в неділю проходили заняття з релігії. Великі канікули починалися 21 вересня, а закінчувалися 1 листопада. Тільки в 1786-му вони стали літніми, їх перенесли на липень-серпень.

Із 1784 року Ужгородська гімназія почала працювати в двоповерховій будівлі (тепер вона триповерхова і тут знаходиться Ужгородський комерційний технікум) на розі теперішніх вулиць Волошина та Капітульної.

Мабуть, одним із найвизначніших директорів закладу був Іван Чургович (1825 – 1856). Він влаштував на роботу понад 15 викладачів руського походження, зробив багато нововведень, які заклали фундамент формування в Ужгороді школи європейського взірця. Він розробив моральний та дисциплінарний статут учительської семінарії, ціннісні критерії якого лягли в Правила гімназиста. У 1856 – 1857 роках гімназія набула всіх ознак класичної. До шостого класу додали сьомий і восьмий, відповідно збільшили викладацький склад. У випускному класі стали вивчати філософію.

Суттєві зміни в житті навчального закладу відбувалися протягом ХХ ст. Із входженням Закарпаття до Чехо-словацької Республіки всі предмети почали викладати рідною мовою. З кожним роком кількість учнів зростала, хоч у 1937-му на базі монастиря отців Василіян відкрили ще одну українську гімназію. В 1937 – 1938 н.р. кількість учнів у руських класах становила 874 чоловік.

У ті ж роки від Ужгородської реальної гімназії відокремилося чеське її відділення, у 1934-му відкривається окрема єврейська гімназія. Таким чином у 1938 році в Ужгороді працювали вже 4 самостійні національні гімназії – руська, українська, чеська та єврейська.

У роки Другої світової дві частини Мадярської королівської державної гімназії розділили на два окремі навчальні заклади – мадярську і руську гімназії. Останню перевели до будинку колишнього вищого реального училища (нині Ужгородська спеціалізована ЗОШ І–ІІІ ступенів №4, пл.Жупанатська, 10).

З листопада 1944 року відновила роботу й Ужгородська гімназія, яка тепер стала називатися «Державна гімназія в Ужгороді». Почав працювати заклад на основі Мадярської королівської державної гімназії «зъ руськимъ языкомъ преподаванія в Унгваръ» – її викладацький склад та учнівський контингент стали підпорядковуватися відділові освіти Народної ради Закарпатської України. Заклад знаходився в будинку колишньої Масарикової школи (нині ЗОШ І–ІІІ ст. №3). Гімназія фактично діяла до 29 червня 1945 року, тобто до возз’єднання Закарпаття з Радянською Україною, коли після реформування на її місці створили Ужгородську СШ №1, нині – лінгвістичну гімназію ім. Т. Г. Шевченка.

Павло Кочетков

"Закарпатська правда"