Скандал заради скандалу, або Чому купка ужгородців протиставляє себе цілому місту?

#«Закарпатcька правда»

Чи буде колись Народна площею для людей?

Для бродячих псів чи таки для нас існує в Ужгороді площа Народна? Чомусь територія, яка вже своєю назвою говорить про те, що повинна слугувати людям, насправді для них абсолютно не призначена. Бродячі пси та неїстівні гриби – єдині старожили території, яка останніми днями стала епіцентром уваги мас-медіа та ужгородців. Кілька громадян, які називають себе патріотами міста, виступають проти того, аби поле перетворити на майданчик із фонтаном і лавицями, який би став місцем відпочинку людей. Скидається на те, що цим «патріотам» все одно, проти чого виступати, головне, аби як у дитячому мультику – «А Баба Яга – проти!»

Отже, минулими вихідними в Ужгороді нарешті розпочалася реконструкція площі Народної – згідно з планами та всіма узгодженнями техніка вийшла на виконання робіт. Тут і почалося – набігли невідомі хлопці в капюшонах, окремі громадяни, котрі називають себе журналістами, – і давай кричати, що обласна влада нищить історичну пам’ятку!

Хоча чого такого історичного на площі, зарослій травою, – невідомо, бо жодних документів про те, що площа має відповідний статус, немає, цінних насаджень на ній, через які справді можна б перейма¬тися, – теж катма, тож через що обурюватися – незрозуміло. Але ж ні, скандал, та ще й який!

Із чого все почалося?

«Закарпатка» неодноразово писала про те, що планується реконструкція території перед будівлею Закарпатської облдержадміністрації. Приводом слугувало те, що площа Народна не виконує своєї функції – є просто полем, а не місцем, де б справді могли проводити дозвілля жителі та гості міста. Все проходило цивілізовано: оголосили конкурс на кращий проект щодо реконструкції, пройшов відбір. Як розповів свого часу виданню автор проекту архітектор Володимир Павлей, у процесі роботи врахували всі слушні пропозиції, які висловлювалися з приводу реконструкції в ході обговорення. Було вирішено відновити озеленення, задумане Крупкою, – з кулеподібними кущами та характерним обрамленням, газонами й двома великими центральними квітниками. Поміж ними, нагадаємо, будуть мощені доріжки шириною 3; 4,5 та 6 метрів. Для вшанування державної символіки передбачені флагштоки. Центр площі прикрасить сучасний фонтан. Обабіч розташують стильні лавочки без спинок, поміж ними – урни для сміття. Світильники будуть двох типів: 14 високих та 24 низькі.

Містобудівельна рада остаточний проект затвердила – все в рамках норм законів. Проте, як, напевно, й у кожній справі, знай¬ш¬лися ті, кому щось не до вподоби. У пресі почали обливати автора проекту, владу та всіх і вся брудом, хоча насправді йдеться про те, щоб зробити площу Народну справді народною! «Опоненти пропонують навіки зберегти вигляд, котрий мав голий партер у 1941 році. Але ж це суперечить задуму Крупки!», – наголосив у одній із розмов Володимир Павлей.

Низка питань – риторичних?

Роботи стартували вихідними, й тоді ж скандал навколо площі розгорівся з новою силою. Але при цьому виникло чимало питань – може, риторичних, але таких, які свідомих людей наштовхують на роздуми.

Перше – чому всі ті люди, котрі вийшли на площу й нібито стали на її захист, були одягнуті в темний одяг і капюшонами прикривали обличчя? У нашому суспільстві ховаються від відео- та фотооб’єктивів тільки злочинці, зазвичай вони маскуються, аби потім їх не могли притягнути до відповідальності. У цьому випадку все виглядало майже аналогічно: зрештою, чого б чесним ужгородцям, котрі вирішили просто висловити свою позицію, ховатися?

Друге. Сьогодні Закарпаття – єдина область в Україні, де навколо головної обласної адмінбудівлі немає впорядкованої території. Адже, фактично, в нас Народна – центральна площа всієї області, то й вигляд вона повинна мати відповідний, охайний. Та бодай такий, як мають площі в багатьох містах Європи, для яких аналогічні адмінбудівлі та території навколо них проектував той же Крупка.

По-третє, у всьому цивілізованому світі якщо хтось не згодний із тим чи іншим проектом, то пропонує свій, альтернативний. У даному випадку крім безапеляційної критики всього, що робиться владою, ніяких зустрічних пропозицій не прозвучало. Більше того, якось спочатку горе-активісти критикували обласну владу тільки за те, що, мовляв, Крупка замислював тут місце відпочинку, а ви – щось незрозуміле (хоча чим лавиці та зелень не місце відпочинку – не ясно. – Авт.), то згодом, побачивши, що архівний проект Крупки справді схожий із проектом Павлея, на якийсь час замовкли. Напевно, шукаючи нових аргументів. Потім вчепилися за гроші, коли ж дізналися, що 70% фінансування – спонсорські, знову замовкли. Згодом якось необдумано хтось із горе-активістів ляпнув, що весь конфлікт – заради самого конфлікту, аби лише протистояти всім ініціативам влади області, бо, мовляв, за це окремі особи, наближені до конкретного клану в краї, платять добрі гроші…

Зрештою, це нагадує критику будівництва аквапарку в Ужгороді (для якого інвестора знайшов тодішній мер С. Ратушняк) та облагородження Підзамкового парку. Та ж таки політична сила з мукачівським корінням уже виступала проти першого проекту, і в результаті ужгородці мусіли їздити поплавати в басейнах і покататися на водяних гірках аж у Ніредьгазу. З приводу парку Підзамкового, то проект, попри всі протистояння, таки втілили в життя – і тепер це одне з найулюбленіших місць відпочинку городян.

І насамкінець: чому це купка невідомих, які старанно ховають обличчя, раптом вирішили, що вони представляють усіх ужгородців? Чому це 20 чоловік вирішили, що їхня думка важливіша за думку 120-тисячного міста? І що робити тим людям, котрі за те, щоб площа мала нормальний вигляд? Теж виходити з вилами і кидатися на протестувальників, котрі, фактично, своїми діями тільки налаштовують одну частину громади проти другої? Врешті-решт, уже і в мережі Фейсбук прості ужгородці починають висловлюватися в тому сенсі, що реконструкція справді давно потрібна, бо поле – та й усе! – перед адміністрацією, а не зона відпочинку.

Політвідділ газети «Закарпатська Правда»