В Ужгороді обговорили шляхи подолання розділення православних в Україні

#Суспільство

В обласному центрі Закарпаття представники вищих духовних навчальних закладів УПЦ, УПЦ КП та УАПЦ обговорили шляхи подолання розділення православних в Україні.

27 червня 2013 року з благословення Блаженнійшого Володимира, Митрополита Київського і всієї України, Предстоятеля Української Православної Церкви в місті Ужгороді на базі УУБА–КаУ було проведено науковий круглий стіл з актуальних питань подолання розділення православних в Україні.

Організаторами круглого столу виступили Міжнародна академія богословських наук, Ужгородська українська богословська академія імені святих Кирила і Мефодія та Карпатський університет імені Августина Волошина.

Участь у науковому круглому столі взяли представники від вищих духовних навчальних закладів і наукових установ Української Православної Церкви, Української Православної Церкви Київського патріархату, Української Автокефальної Православної Церкви та органів державної влади і громадських організацій Закарпаття, зокрема, від:

Української Православної Церкви:

- архімандрит Віктор (Бедь), ректор Ужгородської української богословської академії імені святих Кирила і Мефодія та Карпатського університету імені Августина Волошина, Уповноважений Української Православної Церкви з питань вищої освіти і науки, президент Міжнародної академії богословських наук;

- Гайданка Євгеній Іванович, проректор з наукової та методичної роботи, учений секретар Вченої ради Ужгородської української богословської академії імені святих Кирила і Мефодія та Карпатського університету імені Августина Волошина;

- Урста Сергій Васильович, проректор з духовно-богословської роботи Ужгородської української богословської академії імені святих Кирила і Мефодія та Карпатського університету імені Августина Волошина;

- архімандрит Ігор (Богдан), помічник ректора з духовно-патріотичного виховання Ужгородської української богословської академії імені святих Кирила і Мефодія та Карпатського університету імені Августина Волошина;

- протоієрей Сергій Микуланинець, в.о. доцента Ужгородської української богословської академії імені святих Кирила і Мефодія та Карпатського університету імені Августина Волошина;

- Шутко Федір Олексійович, керуючий справами Ужгородської української богословської академії імені святих Кирила і Мефодія та Карпатського університету імені Августина Волошина;

- Брідченко Ігор Генадієвич, завідувач кафедрою фінансів та економіки Карпатського університету імені Августина Волошина;

- протоієрей Рустік Капауз, ректор Волинської Духовної Семінарії;

- протоієрей Богдан Липник, викладач Волинської Духовної Семінарії;

- ієромонах Сергій, викладач Луганського богословського університету на честь Архістратига Михаїла;

- диякон Юрій Георгіца, викладач Київської духовної академії і семінарії.

Української Православної Церкви Київського патріархату:

- священик Володимир Вакін, проректор з науково-дослідницької роботи Волинської православної богословської академії;

- протоієрей Ігор Скиба, секретар Вченої ради Волинської православної богословської академії.

Української Автокефальної Православної Церкви:

- Високопреосвященнійший Кир Андрій, митрополит Галицький, керуючий Івано-Франківською єпархією, ректор Вищої Богословської Академії;

- протоієрей Мирослав, інспектор Вищої Богословської Академії.

Закарпатської обласної державної адміністрації:

- Гузинець Юрій Іванович, начальник відділу національностей та релігій Закарпатської обласної державної адміністрації;

- Токар Маріан Юрійович, голова комісії з питань збереження історичної спадщини та духовності Громадської ради при Закарпатській обласній державній адміністрації, доцент Ужгородського національного університету.

Учасники круглого столу заслухали ряд доповідей та виступів, які оголосили: проф., архімандрит Віктор (Бедь), Гузинець Ю.І., доц. Токар М.Ю., митрополит Кир Андрій, в.о. доцента Сергій Микуланинець, диякон Юрій Георгіца, священик Володимир Вакін, протоієрей Рустік Капауз, ієромонах Сергій, доц. Урста С.В., архімандрит Ігор (Богдан), проф. Брітченко І.Г., доц. Гайданка Є.І.

Відтак відбулась наукова дискусія та обговорення, в ході якої всі прийшли до єдиного висновку, що розділення православних в Україні не сприяє духовній та національній єдності українського народу, ускладнює процеси утвердження української державності та шкодить розвитку Церкви Христової в Україні. Учасники зібрання виявили одностайність у тому, що розділення православних в Україні потребує невідкладного пошуку шляхів щодо його подолання.

За підсумками роботи наукового столу, організаторами зібрання, було ухвалено відповідну резолюцію (рекомендації), яка буде надіслана главам Православних Церков в Україні, вищим навчальним закладам, органам державної влади в Україні та засобам масової інформації.

РЕЗОЛЮЦІЯ

Наукового круглого столу

«Шляхи подолання релігійного розколу та об’єднання Церков в Україні»

27 червня 2013 року, м. Ужгород

( В и т я г )

враховуючи потребу вивчення тенденцій розвитку церковно-релігійного життя в Україні на сучасному етапі, що сприяє кращому розумінню логіки ґенези та перспектив вітчизняного Православ’я з боку провідних наукових духовних, світських установ та органів державної влади,

беручи до уваги сучасні виклики соціально-економічного, політичного та духовного характеру у контексті консолідації української нації та зміцнення вітчизняного державного простору,

вважаємо, що перспективними проблемами та питаннями для дослідження у сфері богословської науки, вирішення яких може здійснюватися разом з представниками світського академічного простору, міжнародних науково-дослідних організацій, можуть стати напрями визначення шляхів досягнення Церковної єдності в Україні,

рекомендуємо:

1. Виокремлюючи богословський (духовний), історичний, культурний і церковний аспекти в ґенезі українського Православ’я, відзначити історичну вагу цивілізаційного вибору віри Христової на давньоукраїнських землях.

У контексті визначення подальшого впливу християнства, як духовно-ідеологічної основи у зародженні та розвитку української державності і Церкви Христової, націотворення, української (руської) самоідентифікації та націозбереження, слід відзначити духовно-історичну спадковість церковного будівництва на давньоукраїнських землях (Скіфії–Русі–України), починаючи із більш ранніх періодів, ніж це було прийнято з ідеологічно-імперських політичних інтересів чужоземних держав, а саме:

- період апостольської місії Андрія Первозванного та Павла (друга половина І ст.);

- місіонерсько-проповідницька діяльність святителя Климента, єпископа Римського (кінець І – початок ІІ ст. ст.);

- заснування і діяльність Скіфської та Причорноморських єпархій (ІІІ–ІХ ст. ст.);

- хрещення блаженного Великого князя київського Оскольда, з київської князівської династії Кия (860 р.);

- заснування Київської Митрополії (Руської Церкви) у 862 (3) р.;

- утвердження християнства на Русі-Україні, як державної релігії за рівноапостольного Великого князя київського Володимира (Володимирове хрещення 988 р.).

2. Відзначити духовний, патріотичний і просвітницький вплив Української Православної Церкви на збереження та розвиток української державності як у минулі століття, так і на сучасному етапі.

У період краху комуністично-радянської імперської колоніальної системи саме вітчизняне Православ’я змогло закласти міцну соціально-духовну основу розвитку незалежної української нації та держави. Відповідно подолання церковного розділення православних в Україні та досягнення православної єдності є потенційним чинником неполітичного характеру на шляху до духовного та національного єднання української нації.

3. Відзначити складність церковно-державних відносин, як одну з найбільш проблемних тенденцій суспільного розвитку в період розбудови незалежної української держави та церковного будівництва в Україні на сучасному етапі.

Для подолання конфліктних ситуацій між двома базовими суспільними інституціями (політико-державною та духовно-церковною), слід змістити увагу на визначенні раціональних і духовних пріоритетів у розв’язанні суспільних протиріч, які виникають на ґрунті релігійних непорозумінь.

З метою уникнення значних соціальних конфліктів на ґрунті церковного розділення православних в Україні, з боку держави (політичної влади) максимального сприяння в дотриманні та реалізації потребує конституційний принцип гарантування свободи віросповідань. Обов’язковою умовою при цьому є збереження розмежування державно-церковних інтересів і невтручання органів влади у внутрішньо церковне управління. При цьому слід пам’ятати про те, що досягнення національної духовно-церковної злагоди сприятиме національній єдності українського суспільства, вітчизняним державотворчим процесам та примноженню християнських цінностей і моралі на рівні суспільних відносин між християнами-громадянами України.

4. Доцільним є розробка дієвих рекомендації на державному рівні для зняття міжконфесійних протиріч з метою подолання церковного розділення православних в Україні та збереження духовної спадщини українського народу – Церкви Христової. Адже ігнорування органами державної влади проблем церковного характеру, незважаючи на конституційне розмежування сфер впливу між церквою і державою, призводить до поступової диференціації українського народу.

Враховуючи історичні традиції українського Православ’я, церковного будівництва, державотворення і націотворення, утвердження української державності і консолідації вітчизняного громадянського суспільства, найкоротшим шляхом до національної єдності української нації слід вважати шлях досягнення Церковної єдності та подолання розділення православних за Церковною юрисдикцією. На шляху до цієї мети на інтегруючій основі повинні бути дієво задіяні всі можливі чинники: Церкви, православні громади-приходи, державні інституції, науково-освітні, культурологічні установи та широка громадськість тощо.

5. Підготувати на рівні духовних навчальних закладів та науково-дослідних установ науково-теоретичне історико-культурне обґрунтування (концепцію) єдності Православних Церков в Україні.

6. Ініціювати об’єктивне вивчення громадської думки в регіонах, і в цілому в Україні, щодо шляхів досягнення єдності вітчизняного Православ’я у формі систематичного моніторингу громадської думки, проведенні соціологічних досліджень, розробці наукових прогностичних рекомендативних рішень тощо.

7. Зацікавленим науковим установам і вищим навчальним закладам продовжити науково-дослідну діяльність з титульної проблематики круглого столу.

У цьому контексті сприяти проведенню регулярних тематичних наукових форумів в різних областях України. Основною метою вбачається поширення науково-практичної дискусії щодо вироблення реальних механізмів подолання розділення православних в Україні на загальнонаціональному рівні, але з врахуванням конкретних церковних, історичних та регіональних особливостей у формі відповідних пропозицій.

8. Створити на базі Міжнародної академії богословських наук колегіальний постійно діючий науково-богословський саміт (конференція, круглий стіл, семінар тощо) з питань пошуку шляхів подолання розділення православних в Україні, до складу якого мали би увійти науковці від вищих духовних навчальних закладів, наукових установ Української Православної Церкви, Української Православної Церкви Київського патріархату, Української Автокефальної Православної Церкви та зацікавлених наукових кіл України.

9. Контроль за виконання даної резолюції покласти на Міжнародну академію богословських наук.

Прес-служба УУБА–КаУ

01 липня 2013, 10:21
Karpatnews.in.ua — Новини Ужгорода, Мукачева, Закарпаття та України

Сподобалась новина? Підтримай KarpatNews натиснувши "Подобається"!