За два первых месяца 2013 года в горном крае сгорело уже два десятка автомобилей.
Підпали чужого майна давно вже стали методом неформального з’ясування стосунків, своєрідної помсти за образу чи борги. Однак в останні роки кількість навмисних підпалів на Закарпатті розрослася до небачених масштабів, що дедалі більше нагадує «буремні» 90-ті. Тільки впродовж минулого, 2012 року в різних містах області горіло 18 автомобілів, цьогоріч на рахунку паліїв — уже 20. На жаль, жодного злочинця міліція так і не знайшла. А це, очевидно, ще більше додає впевненості тим, хто збирається звести рахунки зі своїм боржником таким ось методом. Особливість «закарпатських» підпалів ще й у тому, що велика частка пожеж припадає на майно чиновників та правоохоронців. «Новини Закарпаття» склали невелику хронологічну картину того, що відбувалося у краї в останні три роки.
У 2010 році в різних містах і селах області згоріли 6 автомобілів, 4 офісні приміщення та кав’ярні, 11 будинків. Найбільш гучними в той рік стали підпали автомобілів «Suzuki Vitara» судді Ужгородського міськрайонного суду Олесі Лемак, «Mitsubishi Lancer С», що належав члену Мукачівської районної ТВК Степану Сікорі. Обидві автівки згоріли у жовтні з інтервалом у два тижні. В грудні того ж року знову відбулися два навмисні підпали майна відомих ужгородців. Причому обидва – в одну ніч. Першим запалав позашляховик «Toyota Landcruiser Prada», власником якого був депутат міської ради Віктор Мартин, другою згоріла автівка «Mitsubishi Grandis», що належала голові ужгородської юридичної фірми «Колегіум» Ростиславу Пазині. Ще кілька підпалів 2011 року стосувалися майна пересічних закарпатців.
Наступного, 2011-го року було ще «гарячіше». Упродовж 12 місяців в області згоріли 12 автівок, 1 офісний об’єкт та 5 житлових приміщень. Так, 8 травня підпалили ВАЗ-21093 редактора виноградівської газети «Чорна гора» Володимира Мочарника. Журналіст назвав ці дії залякуванням за критику влади. 9 липня того ж року на приватному подвір’ї Виноградова горів 2-річний «Мерседес» прокурора Хустського району Івана Кайла. А в жовтні того ж року палав «Volkswagen Touran», що належав колишньому заступнику начальника обласного управління міліції Володимиру Петрицюку.
Та «найспекотнішим» видався минулий рік. Палії ніби зірвалися з ланцюга, щомісяця підпалюючи по 2—3 автівки. Так, за рік згоріли 18 авто, 4 офісні приміщення та 5 будинків. Найбільше впродовж року від паліїв страждала ужгородська підприємниця, член міськвиконкому Маргарита Мощак. Її майно упродовж двох місяців – травня і червня – палало 6 разів. Жінка подала до міліції як доказ навіть відео з місця подій, однак злочинців досі так і не відшукали.
«Минулого року двічі горіли мої автомобілі та чотири рази – ресторани. Вперше злочинці на очах у охоронців кав’ярні «Ужгородський замок» вилили відро бензину на дах тераси. На щастя, вогонь пошкодив тільки 4 метри покрівлі. Вдруге, через десять днів, у дворі мого будинку намагалися підпалити автомобіль. Та здійснити підпал злочинцям не вдалося, бо ми почули звуки і вибігли на вулицю. Однак вже наступної ночі з другої спроби автомобіль підпалили. А вогонь встиг поширитися ще й на інше авто, яке стояло поруч, і трішки пошкодити і його», — розповідає підприємниця. Через два тижня після цього підпалу злочинці дібралися й до ресторану Маргарити Мощак. Однак пожежі не сталося, бо вчасно спрацювала сигналізація, тож охорона закладу прибула за лічені хвилини. Після цього той же ресторан намагалися підпалити ще двічі. За словами Маргарити Мощак, доказів підпалу на місцях злочинів залишилося більш ніж достатньо, однак паліїв так і не знайшли. Сама ж жінка вважає такі зухвалі дії помстою за її громадянську позицію і зовсім не вбачає мотивів підпалу в якихось зобов’язаннях чи боргах.
Крім цих підпалів, у 2012 році горіло й кілька автомобілів працівників правоохоронних структур. Так, серед білого дня 23 лютого біля будівлі Адміністративного суду Закарпатської області підпалили «дев’ятку» працівника відділу по боротьбі з торгівлею людьми та кіберзлочинністю обласного управління міліції Михайла Данила. Сам постраждалий назвав підпал помстою колег, з якими у нього був конфлікт. У ніч на 19 червня у дворі приватного будинку в Ужгороді невідомі облили бензином і підпалили автомобіль «Toyota-Avensis» начальника Ужгородського міськвідділу ДАІ Олексія Співака. Постраждалий пов’язав підпал зі своєю професійною діяльністю й офіційно пообіцяв 10 тисяч гривень винагороди за ім’я злочинця. Однак навіть це не допомогло знайти винних.
1 грудня 2012 року облили бензином і підпалили новенький позашляховик «Mercedes-Benz ML 350», що був записаний на матір прокурора міста Мукачева Руслана Біловара. Напередодні самого нового року горіло ще одне авто, що належало чиновнику, «Hyundai Santa Fe». Його власник – заступник ужгородського міського голови Юрій Беляков. Як згодом зізнався постраждалий, він «не має кого підозрювати у підпалі майна». Тож, зрозуміло, цей злочин, як і попередні, також залишився нерозкритим.
2013 рік не забарився з новими пожежами, більшість з яких – навмисні підпали. Вже 8 січня горіла вантажівка у селі Біла Церква Рахівського району. З тих пір пішло-поїхало… 13 лютого горіло «БМВ» начальника прикордонної застави «Княгиня», що у Великоберезнянському районі, Юрія Фомова. Авто стояло на території молитовного дому і загорілося серед ночі. Основна версія «рятувальників», як і в багатьох попередніх випадках, «занесення стороннього джерела загорання». Усього з 1 січня по 20 лютого цього року на Закарпатті горіло 20 автомобілів. Схоже, 2013 рік може стати рекордним…
З чого б це?
У міліції кажуть, що знайти паліїв непросто. Тим паче, що коли, мовляв, самі ж постраждалі не можуть чітко ні на кого вказати.
«Більшість потерпілих не можуть назвати причини підпалів: чи це борги, чи якісь інші невиконані зобов’язання, чи інтриги особистого характеру. Навіть відеодокази не допомагають розшукати злочинців, бо найчастіше вони є дуже низької якості. У той же час всі злочини перебувають на контролі, триває слідство», — зазначає заступник начальника управління карного розшуку обласного УМВС Іван Повханич.
За словами міліціонера, злочинці просто зрозуміли: аби відомститися, не обов’язково бити саму людину – достатньо пошкодити її майно.
Ми попросили прокоментувати цю ситуацію і соціолога Федора Шандора.
«Такі дії не є якимось винятком, це стандартний вид злочину, — вважає Федір Федорович. – Просто в засобах масової інформації всі підпали пов’язали в одну низку факторів і виділили із загального контексту. Тобто створили такий собі ажіотаж і піднесли його суспільству. Та кількість підпалів насправді не перейшла якоїсь критичної позначки. Треба взяти до уваги й те, що зараз у людей набагато більше автомобілів, ніж раніше, тому й палять частіше. А чому саме правоохоронцям – бо зросла кількість правових відносин у суспільстві. В результаті цього стало більше незадоволених». Всі підпали Федір Шандор відносить до тимчасових сплесків емоцій.
«Це не те, щоб злочинці хотіли привернути увагу суспільства до того факту, що от цей чиновник їздить на дорогому авто. Це, швидше, тимчасові спалахи ненависті. Підпали не є продуманими заздалегідь акціями. Таким чином злочинці лише намагаються залякати свою жертву».
В той же час ужгородський політолог Віктор Пащенко дотримується іншої думки. Каже, що регулярні підпали авто викликані нестабільністю у суспільстві.
«В останні два роки в Україні відбуваються процеси, які нагадують бандитські 90-ті роки. Українці бачать, що правоохоронна система не працює, у міліції часто сидять непрофесіонали, суди нерідко приймають неадекватні рішення, внаслідок чого простому громадянину не вдається відшукати правду. Опитування, які проводилися торік, показали, що найбільше – на 70 відсотків – люди не довіряють судам. В таких умовах й почала працювати інша система – анархія або самосуд. Народ повністю втратив довіру до влади, до правоохоронних органів. Люди зрозуміли, що мусять самі собі зарадити. Таким чином й почалися самосуди, з’ясування стосунків, вибивання боргів і зобов’язань з допомогою такого методу, як підпали автомобілів, будинків, офісів, ресторанів. Не треба звертатися з позовами ні до міліції, ні до судів – досить облити бензином власність свого ворога і підпалити її. Що дуже сумно», — констатує політолог.