Чистим Ужгород можуть зробити тільки самі ужгородці! (+ВІДЕО)

Інвестори вже розмістили у місті над Ужем свої контейнери, закупили спецтехніку. Зараз ведеться укладання угод з населенням.

Звичайно, залучення такого відомого інвестора до вирішення сміттєвої проблеми вселяє велику надію. Адже ця фірма активно і успішно працює не тільки в Австрії, а й у Німеччині, Чехії, Угорщині, Румунії, Молдові, Словаччині. В Україні вже кілька років поспіль демонструє свій професіоналізм як в закарпатських містах Виноградів, Мукачево, Хуст, так і в ряді міст інших областей.

Але чи зможуть іноземці очистити Ужгород від сміття без нашого цивілізованого поводження з відходами? Автору цих рядків останнім часом довелося проїжджати містами і селами Угорщини, Словаччини. Там, де влада і територіальна громада дбають про чистоту своїх населених пунктів, де кожен житель дотримується правил благоустрою та поводження з відходами, там дійсно можна милуватися красою міст і сіл. А деінде картина майже не відрізняється від нашої.

Тож якщо кожен з нас не дотримуватиметься вимог санітарії, якщо кожен з нас не слідкуватиме за порядком біля свого обійстя, у дворі багатоповерхівок і на прилеглих вулицях, годі чекати порядку і краси у наших містах чи селах.

Переконаний, що всі ужгородці бажають, аби у їхньому дворі також було не тільки прибрано, охайно, а й красиво. Давайте пройдемося нашим містом — і відповідь одержимо відразу. На розі вулиць Бабушкіна і Собранецької живе проста робітнича сім’я, скромне обійстя якої літом потопає у квітах, а тротуари біля хати підметені щодня. І роблять це не комунальні двірники, а власники оселі. Таких прикладів, коли господар помешкання дбає про порядок і за воротами, можна навести багато. В той же час на протилежному боці вулиці бачимо зовсім іншу картину – купу сміття, опалого листя, яке розноситься вітром або за колесами автомобілів.

А що коїться біля контейнерів для сміття?! В багатьох місцях, як, наприклад, біля супермаркету «Вопак» на вулиці Яроцькій, до них важко доступитися. Місця їх розташування можна вгадати за сотню метрів за розкиданими поліетиленовими пакетами чи пляшками. Це свідчення рівня нашої побутової культури та ставлення працівників нашої комунальної служби до виконання своїх обов’язків.

Тут одними закликами не обійтися.

По­перше, слід збільшити кількість місць збору відходів. По­друге, їх має бути достатньо, аби не накопичувати велику кількість непотребу. Нарешті, схема їх розташування має бути затверджена рішенням виконкому міської влади, а не примхами якихось керівних працівників, які проживають у даному мікрорайоні. Наприклад, на вулиці Керченській минулого літа виникла справжня війна між мешканцями прилеглих будинків з приводу місця встановлення контейнерів — ніхто не хотів, щоб вони стояли біля його хати. Але ж десь мусить бути встановлене місце збору! В Будапешті чи інших містах європейських країн контейнери чомусь не заважають навіть у під’їздах будинків.

У випадку з мешканцями Керченської та прилеглих до неї вулиць комунальники не знайшли кращого виходу, як взагалі забрати контейнери. В результаті маємо несанкціоноване сміттєзвалище — мешканці прилеглих будинків упродовж дня пакунки з побутовими відходами скидають прямо на проїжджу частину вулиці. Напередодні Нового року тут утворилась справжня гора сміття. Комунальне підприємство, якому я та мої сусіди справно сплачували за послуги, взагалі перестало його забирати, а новостворене контейнерів ще не встановило і теж не приступило до обслуговування.

Своїм рішенням міськвиконком має зобов’язати не тільки ТОВ «АVЕ Ужгород», а й споживачів, тобто кожного власника квартири чи приватного будинку, укласти договір про надання послуг з вивезення сміття. Адже не можна миритися з тим, що  лише 60% ужгородців платять за вивіз відходів. Інші 40 відсотків користуються послугами безкоштовно. Та дивуватися тут нічому, якщо ця послуга вважається по суті добровільною. Лише поодинокі власники квартир та приватних будинків уклали угоди на вивіз відходів. Але ж сміття продукують усі і всі його кудись скидають. Донедавна на тій же вулиці Керченській сміття скидали жильці всього мікрорайону, багато хто навіть не виходив з автомобіля, кидаючи пакунки біля контейнерів.

Чому мерія мириться з таким станом, хоча скаржиться, що бюджет міста внаслідок цього недоотримує щомісяця півмільйона гривень, що бракує техніки для вивезення сміття, а та, що є, вже застаріла? З огляду на це справедливо виникає питання, де юристи міськвиконкому та комунальних служб? Чим вони займаються? Навіщо існують екологічна інспекція, дільничні міліціонери, зарплата яким видається з наших же податків? Невже мерія не в змозі щось вдіяти зі злісними боржниками, щоб змусити їх платити за вивіз сміття? Отож і виходить, що закони існують тільки для законослухняних громадян. При такому підході австрійська фірма скоро збанкрутує, а нам ніколи не навести порядок у нашому місті.

В сусідній Словаччині плата за вивіз відходів є такою ж обов’язковою, як і сплата податків, що надходять до бюджету міської (сільської) ради. І з боржниками тут не церемоняться – передають до виконавчої служби, яка швидко стягне борг із зарплати або через продаж вилучених у боржника речей.

Чому б не запровадити цю практику і в нас? Тоді підвищиться платіжна дисципліна. Тоді знайдуться кошти і на нову техніку, на додаткові контейнери та інші потреби для впровадження нових технологій збору та утилізації відходів.

Адже слід збільшити кількість не тільки контейнерів, а й урн на вулицях міста, запровадити сортування відходів уже на самому початку, встановивши окремі контейнери для макулатури, для поліетиленової тари та скла, як це робиться в усіх сусідніх країнах. Та навіть у селі Біла Церква на Рахівщині пластикові пляшки збирають окремо для переробки як вторинну сировину. Кілька років тому в Ужгороді теж взялися були за реалізацію цієї ідеї. Більше того, мерія навіть виграла грант у Всеукраїнському конкурсі проектів і програм розвитку місцевого самоврядування. Але далі пропагандистських заходів діло не пішло, і віз, як мовиться, і нині на місці. Можна говорити, що виділені з державного бюджету гроші були пущені на вітер.

Отож і сьогодні в один контейнер мешканці скидають усе, навіть відпрацьовані телевізори, будівельні відходи тощо. А саме на запровадження роздільного збору відходів та нашу високу свідомість у поводженні з ними розраховують австрійські інвестори. Але для цього має бути проведена широка інформаційна акція. Тоді ця справа стане не витратна, а прибуткова. Тоді можна буде говорити і про будівництво заводу по переробці сміття на різні види сировини чи енергоресурси, як це передбачено схваленою на останній сесії обласної ради «Стратегію поводження з відходами в Закарпатській області на 15­річний період» та домовленостями голови обласної ради Івана Балоги з керівництвом австрійської фірми «АVЕ Energie груп” щодо розширення її діяльності на теренах нашої області.

На сьогодні такий інформаційний супровід повністю відсутній. Ба навіть про підвищення тарифів на вивезення сміття або інші заходи з цього питання з боку комунальних підприємств клієнтам не повідомляється. Звідси — більшість мешканців Ужгорода навіть не здогадується про свою імовірну заборгованість. Адже повідомлення про це було хіба що на вебсайті міської ради, відповідного листа фірма своїм клієнтам не надсилала.

Отож чи бути Ужгороду чистим і красивим, залежить як від усіх нас, так і від цілеспрямованої діяльності в цьому напрямку міської влади. Якщо такої єдності в діях не буде, тоді ще  Ужгороду довго потопати не в цвітінні сакур, а в розкиданому по місту смітті.

Іван ДІУС, журналіст, мешканець вул. Керченської