Бізнес на чорниці в Закарпатті: за день можна заробити 1000 гривень

Цьогоріч чорниця дозріла значно раніше. За перші ці дари природи на базарах правили по 80 – 70 гривень за літр

Тоді мало хто спокушався скуштувати вітамінну ягоду.

Та відтак ціна її значно впала і на мукачівському, і на ужгородських ринках до 30-35 гривень за літр. Тепер, коли масово взялися за оптову скупку бізнесмени-приватники, вартість різко підскочила до 50 гривень, повідомила СЗ.

Тим часом для жителів гірських районів з’явилася добра нагода поповнити свої сімейні б’юджети, адже це неабияка поміч від безгрошів’я. «Я два рази на тиждень прямую на Боржавські полонини, -каже жителька Воловеччини Марія Беца. –Зібрані ягоди вдома увечері перебираю, а вранці дістаюся в Мукачево, де на зеленому ринку їх реалізую. Тепер чорниці саме масово дозрівають, отож ще вигідно можна продати. За кілька днів їх прийматимуть заїжджі бізнесмени, однак платитимуть, як завше, вони не вельми дорого». «А я збираю чорницю на Пікуї, -зізнається ще одна продавчиня вітамінної продукції пані Зося із Турківського району сусідньої Львівській області. Я – пенсіонерка, але хвалити Бога, ще здужаю йти в гори за яфинами. У Львові чи Стрию могла б вигідніше збути перші ягоди, однак туди їхати мені значно дальше, а тому й дорожче. Щороку до нас у село приїжджало чимало бізнесменів з вантажівками й охоче брали чорницю, однак зараз щось їх стало значно менше, та й ціна невисока у них. А коли вже всі масово вийдуть на збирання і вартість чорниці значно впаде. Тепер з кожним днем все більше моїх земляків, назбиравши яфин, виходять на Верецький перевал і продають їх подорожнім. Інші везуть ягоди у Мукачево. Мій чорничний бізнес хоча не дуже процвітає та Богу дякувати й за те, за два тижні вторгувала понад три тисячі гривень.

Для молодих горян, які не мають роботи, цей нинішній чорничний заробіток наче манна небесна. Так, безробітна 39-річна Анжела із тої ж таки Воловеччини, яка вже давно не отримує допомоги по безробіттю, не могла дочекатися, щоб ягоди чим скоріше дозріли. Двоє її малолітніх дітей – школярі і невдовзі їх потрібно буде збирати до школи, де ж взяти гроші на одяг, взуття, канцелярське приладдя? Тому, щойно з’явилися яфини, жінка з донькою подалися на полонини. Чорні ягоди продає на перевалі подорожнім. Коли пощастить, то за раз може вторгувати й тисячу гривень. Для безробітної це великі гроші. Збувши яфини, мати з донькою знову йдуть у гори. Так триватиме аж поки вони не закінчаться. «А потім може Бог дасть, що будуть осінні гриби ожина та брусниця, -каже жінка, – на них теж якусь копійку можна буде заробити. А рід саму зиму підуть опеньки, ліскові горішки, шипшина. Було б здоров’я, якось виживемо,-завершує на оптимістичній ноті пані Анжела. – Правда, раніше у Воловець, Гукливий та й в інші села навідувалося багато скупників. Тепер їх щось менше стало, та й платять вони не надто».

Уже зараз на полонини щодня прошкують сотні жителів району, а десь за тиждень-другий їх будуть тисячі. За словами продавчинь чорниць, наразі застосовувати гребінки не дуже й вдається, бо ягоди тільки починають дозрівати, а коли вони достигнуть, можна буде «начесати» значно більше чорниць, ніж назбирати руками тепер. Правда з ними й мороки буде немало, бо їх потрібно буде перебирати.

Мене зацікавило питання наскільки організованим способом охоплена заготівля чорниці. «Це надто невигідна справа, - зазначив приватний підприємець Володимир з міста над Латорицею, котрий на цьому бізнесі, мовити б, «зуби з’їв. –Найперше потрібно мати обігові кошти, які мало хто нині має. А де ж їх брати, коли банківскі кредити вартують стільки, що з’їдають весь заробіток. Часом і втратити можеш значно більше, адже чорниця продукт, що швидко псується. Нині цим бізнесом займаються одиниці».

Майже не цікавить чорниця й наших переробників. Заготівельні пункти кооперації давно спочили у Бозі, а консервним підприємствам невигідно возитися із дикоростучими плодами та ягодами, бо вони, мовляв, доволі дорогі, якщо до ціни, скажімо чорниці, доплюсувати вартість переробки та продажу, то вийде кругленька сума. Хто ж купуватиме такі, мовити б, «золоті» плодово-ягідні консерви? От і виходить, що збувати дари Карпатських полонин горянам залишається хіба що на міських базарах та стихійних придорожніх ринках.

Віталій ПУМПИНЕЦЬ, м. Мукачево.

Голос Карпат