Отруюють себе і свою землю – тонни побутового сміття викидають жителі Закарпаття – просто у гірські потоки.
Берег і вода біліють від пластикових пакетів, пляшок та іншого непотребу. Тут є навіть поламані меблі й автомобільні запчастини. Сміттєзвалищ селяни не соромляться – кажуть – чітко пам’ятають, коли в їхні села останній раз приїздив сміттєвоз.
У гірському селі Сіль майже 700 жителів. Свого комунального транспорту немає. Найближче санкціоноване сміттєзвалище – за 80 км. Організовано відходи везуть туди хіба кілька разів на рік – знайти гроші гірським дотаційним селам на оренду сміттєвоза – неможливо.
На Закарпатті виявили майже 900 стихійних сміттєзвалищ. І лише 123 – офіційні. Третина з них перевантажені, майже половина – не відповідають нормам екобезпеки. Очистити область від непотребу можна, облаштувавши у низовині сміттєпереробні заводи. Інвестори є, та закарпатці на своїй території побудувати їх не дозволяють.
Селяни шкодять довкіллю, ще й забруднюють сусідні країни. Гори ж наших сусідів – чисті. В Угорщині та Словаччині викинути папірець – це як скоїти злочин. Там відходи люди сортують, на заводах переробляють, заробляючи немалі гроші. На Закарпатті ж навіть немає активістів, які б самотужки очищали берег річки, навіть якщо тут відпочивають їхні дітки.