Чому закарпатські вчителі опиняються перед вибором: залишатися в школах, чи працювати гувернантками в Чехії?

Незважаючи на те, що періодично заробітні плати вчителям підвищують,багато хто з педагогів не хоче працювати в школі

Особливо – молодь. І причина, як не парадоксально не завжди навіть у грошах. Інколи спонукає змінити професію недолугість освітньої системи.

Пані Світлана просить не називати прізвище. Три роки вона працювала вчителькою української мови й літератури у одному з сіл Хустщини. Загалом професія їй подобалась, дітей любила і любить зараз. Але того, що відбувалося в школі «за кадром», не витримала.

– По-перше там така бюрократична система, що просто не знаходжу слів. Як скаже директор – так повинно бути. Крок направо, крок наліво – догана. Але ж педагоги – не маріонетки, чому ними повинні керувати так, ніби ляльками.  Директор же діяв  так, як йому наказував начальник відділу освіти. Система настільки зав’язана, що просвітку не видно. Наприклад, потрібно зібрати гроші від батьків на ремонт класу. Називають певну суму, якщо хтось не дає гроші, за батьків платить вчитель. Але ж не всі зараз мають зайві кошти. Або наприклад, учитель не погодив із керівництвом  якісь дії щодо позакласного заходу. Вніс свої пропозиції. Придумав щось цікаве. Та де там. Треба діяти лише суто за інструкцією! За ініціативи можуть покарати, – запевняє колишня вчителька.

Отже, жінка вирішила змінити закарпатську школу на чеську родину, де вона займається виключно з однією дитиною.

– Отримую втричі більше, Виконуємо з хлопчиком домашні завдання. Там освіта загалом інакша. Навантаження немає зовсім. Держава проводить дійсно дієві реформи і дбає про рівень навчання учнів не контрольними, не моніторингами, а робить дієві кроки назустріч школяра, – каже  пані Світлана.

До речі, про контрольні. Чомусь наш МОН зовсім забуває про медичні норми, приймаючи освітні програми. Як можуть бути в учня молодших класів по 3-4 контрольні роботи на день? Це – ненормально! Це перевантажує дитину!

За кордоном такого немає.  Тож невже європейська освіта гірша за українську?

Зовсім ні! Адже чеські дипломи визнаються і в інших державах світу, а «розумні» українські чомусь – ні.

Тож у чому причина?

Невже наших дітей хочуть зробити розумнішими тим, що замість колишніх десять років у школі вони почали проводити у стінах альма-матер спочатку одинадцять, а тепер – взагалі навчатимуться по дванадцять років.

І розумні вчителі це усвідомлюють. Вони не можуть і не хочуть мовчати про міністерські промахи, проте більшість педагогів, через страх втратити роботу мовчать.

Навіть батьки, аби не «заїдатися» з керівництвом учбових установ радше тихо кусають лікті, але не наважуються відкрито заявити про своє невдоволення тим, що відбувається довкола власних же дітей.

Саме через це окремі педагоги не витримують і навіть змінюють рід діяльності.

– Хоче вчитель, чи ні, а він повинен давати школі призерів та переможців олімпіад, а це – добровільно-примусове залучення учнів, які й так перевантажені через навчальні програми, до додаткових занять. – ділиться думками колишній педагог. – Лише якщо у вас є олімпійці, вас поважають.

Крім того, просиджувати над книжками за виконанням домашніх завдань по чотири – шість годин доводиться лише українським учням. Зі слів  пані Світлани, у Чехії дітям задають стільки, що з завданнями можна впоратися за годину-дві (йдеться про середню ланку, оскільки старша там дуже суттєво відрізняється від нашої моделі). Немає, як наголошує закарпатка, там і таких багато кілограмових ранців, як у нас, від яких у дітей починаються захворювання спини.

На жаль, українській освіті до європейської дуже далеко. І дуже шкода, що від цього страждає найдорожче, що  нас є – ні в чому не винні діти.

Zakarpatpost.net