Олексій Вертинський: «Свою старість я б хотів провести в Ужгороді. Я марю цим містом»

В Ужгороді – провідні актори України.

Вони привезли до нас виставу “№13 або ОЛІНЛЮЗИВ”. Нам вдалося поспілкуватися з одним із них, а саме – з Народним артистом України, актором Олексієм Вертинським. Про любов до Ужгорода та сучасні театральні тенденції в Україні – в нашому бліц-інтерв’ю.

• З чим цього разу приїхали до Ужгорода? Яку постановку привезли?
• «№13 або ОЛІНКЛЮЗИВ». Я навіть не знаю, чи це авторська назва чи, можливо, це ми придумали самі. Можливо, режисер вирішив її так назвати. Ця вистава взагалі йде по всьому світу. Це насправді прикольна вистава, в якій відбуваються дуже цікаві події, дуже смішні. Насправді, дуже смішно. В цьому ми вже переконалися. Львів регоче, Одеса та Харків регочуть, сподіваюся, що Ужгород теж реготатиме.
• У вас зараз тур Україною, які міста ще плануєте відвідати?
• Це складно назвати туром, адже в мене дуже багато вистав у Києві й постійні зйомки… В середині листопада ми плануємо поїхати до Хмельницького, Чернівців, Тернополя.
• Напевно останні 10 років в Україні тривають розмови про те, що театр – занепадає. Тому в мене виникає запитання: чи охоче йдуть глядачі на ваші постановки?
• Занепадає чи ні… Я не думаю, що все так сумно, тому що в театр люди ходять! Я не знаю, як в Ужгороді. Ужгород завжди відрізнявся від решти українських міст своєю «нетеатральністю». Тут якось сконцентрувалися люди, які піклуються про свій добробут. Це для них на першому місці. Я, звісно, нікого не засуджую. Нехай буде так. Але справа в тому, що після трагічних подій на Майдані народ просто «повалив» у театр. Можливо, люди у такий спосіб рятуються від якихось сучасних проблем, але в театрі, слова Богу, народ не переводиться. Я не досліджую цю тему, тому мені складно якісь розумні висновки зробити. Але ситуація така, що в театр ходять, і я дуже радий цьому. Знаєте, це моя мрія дитинства – бути актором. Я завжди хотів, аби всі люди любили мистецтво, бо той, хто ніколи не був у театрі, не зрозуміє, що театр – очищає та прикрашає наше життя.
• В Ужгород нещодавно приїжджали актори з виставою «Майстер і Маргарита». Прем’єра відбулася з аншлагом. Це класична п’єса, тому виникає запитання: на які вистави охочіше йдуть глядачі – на сучасні чи класичні?
• Думаю, що театральні гурмани, скоріш за все, йдуть на ім’я якого-небудь видатного митця. А середній клас – він хоче відпочивати, тому йому більше подобаються комедії.
• Де зараз граєте ще, крім цієї вистави?
• Багато де. Навіть всього не пригадаю…
• Ви в Ужгороді не вперше. Знаю, що якийсь час навіть жили тут. Як вам місто?
• Я ще не роздивився. От це ж ви мене затримуєте… Я хотів поки світло погуляти, розгледіти щось цікаве. Я періодично тут буваю. У мене завжди мало часу на прогулянки, але цього разу я приїхав з онукою, тому сподіваюся, що погуляти нам вдасться. Ужгород не може стати некрасивим. Знаєте, 100 років тому я побував тут вперше, тут народилася моя донька, і від того часу я просто марю цим містом. Відверто кажучи, свою старість я хотів би провести саме в Ужгороді. Але не знаю, чи вийде.
  

Довідка:

Олексій Вертинський народився 2 січня 1956 року в Сумах. Працює в Київському Молодому театрі. Також співпрацює з київським театром «Браво» ім. Любові Титаренко. У 1980 році закінчив Московське естрадно-циркове училище. Раніше працював і одночасно навчався в театрі ім. Щепкіна в місті Суми, а також у театрах Новосибірська і Владивостока і концертному залі Метрополітен Хол в Києві. Вів шоу «На 10 років молодше» на телеканалі «Україна».

Фільмографія:

• 1980 — Весільна ніч
• 1999 — День народження Буржуя
• 1999 — Схід-Захід — перший поліцейський
• 2000 — Нескорений — німецький комендант Львова
• 2001 — Приватна міліція — Аль Капонько
• 2002 — Під дахами великого міста — клоун Кримов
• 2003 — Весела компанія
• 2003 — Божевільний день, або Весілля Фігаро — доктор Бартоло
• 2003 — Дружна сімейка — дядечко Сигізмунд
• 2003 — Небо в горошок
• 2003 — Дикий табун — «Лапа»
• 2003 — Дух землі
• 2004 — Європейський конвой
• 2004 — Плакальники, або Новорічний детектив
• 2005 — Дванадцять стільців — інженер Полєсов
• 2005 — П’ять зірок — готельний злодій
• 2005 — Попіл Фенікса
• 2005 — Останній осінній листок (к/м)
• 2006 — Прорвемось!
• 2006 — OrANGELove — власник квартири
• 2006 — Помаранчеве небо — Валерьянич
• 2006 — Зоряні канікули — інопланетянин
• 2006 — Дідусь моєї мрії 2 — пожежний
• 2006 — Дев’ять життів Нестора Махна — Врангель
• 2006 — Повернути Віру — Михайло Іванович
• 2006 — Богдан-Зиновій Хмельницький
• 2006 — З днем народження, королево! — Вільям
• 2006 — Контакт
• 2007 — Свої діти — реєстратор
• 2007 — Коли її зовсім не чекаєш — екскурсовод
• 2007 — Інді — збирач автографів
• 2007 — Рік золотої рибки — пан Валдек
• 2007 — Ситуація 202
• 2007 — Помаранчева любов
• 2008 — Хочу дитину — Лев Сілантьевіч
• 2008 — Рука на щастя
• 2008 — Червона перлина кохання — Анатолій
• 2008 — Жінка, не схильна до авантюр
• 2008 — Міський пейзаж — Морозов
• 2008 — Колишня
• 2008 — Блаженна — бомж
• 2008 — Загублений рай (наук.-поп. фільм к 200-річчю М. Гоголя, реж. Р. Плахов-Модестов)
• 2009 — Пушкін
• 2009 — Прощення
• 2010 — Тільки кохання — адвокат
• 2012 — Мільйонер
• 2015 — Під електричними хмарами
• 2015 — Слуга народу — Сергій Сюсельдорф, дизайнер (5 серія) / Людовик XVI (20 серія)

Ольга Беца, zakarpattya.net, фото з Інтернету