Тут, під час нападу на Закарпаття, маєток Ракоці був зруйнований, та відбудований місцевими жителями-кріпаками (фото)

Напад був під проводом князя Любомирського

Ракошино – село, що розташоване на Мукачівщині.

На околиці села виявлено кам’яні знаряддя праці епохи неоліту 4-3 тис. до н.е. Перша письмова згадка про Ракошино сягає 1333 р.. пише Закарпаття.
Назва села пов’язана з тим, що раніше поряд із селом ловили раків. Навіть на печаті 1844 р. зображено рака, а напис засвідчує: “Печать поселення Ракош, 1844″. У деяких джерелах село зустрічається під назвою Берегракош (тобто Ракош комітату Берег). З 14 ст. Ракошино входить до Мукачівської домінії та переходить від одного феодала до іншого.
В 17 столітті Ракошино належить семиградським князям, зокрема родині Ракоці. У 1657 р. під час нападу на Закарпаття польського війська під проводом князя Любомирського маєток Ракоці був зруйнований, але досить швидко відбудований місцевими жителями- кріпаками.
У 1728 р. Ракошино, як і вся Мукачівська домінія, перейшло до володінь графа Шенборна.
У 1958 р. до Ракошино приєднали села Бенедиківці та Кайданово, а в 1960 р. – Руське і Чопівці.
В селі в 1927 р. був побудований храм в давньоруському стилі у формі хреста, увінчаний сімома куполами.
У 1977-1978 рр. радянська влада закрила храм і зробила з нього музей релігії та атеїзму.
У 2001 р. наказом єпископа Мукачівського та Ужгородського Агапіта (Бевціка) на базі храму був заснований Свято-Покровський чоловічий монастир. Настоятелем та відповідальним за будівництво монастиря був призначений архімандрит Митрофан (Шимон), який до цього практично з нуля відбудував Свято – Іоанно- Предтеченський чоловічий монастир с. Бедевля, Тячівського р-ну. Через рік відбулося офіційне відкриття обителі.
Святині монастиря:
- Іверська Ікона Божої Матері. Подарунок Єрусалимського патріарха Іоаникія патріарху Московському і всієї Русі Алексію І (Симанському) (1945-1970), який в совою чергу дарує святиню насельниці Свято-Миколаївського монастиря м. Мукачево схимонахині Мокрині (Мацько). В 1994 р. чудотворну ікону подаровано настоятелю Свято – Покровського чоловічого монастиря – архімандриту Митрофану (Шимону).
- Ікона святого великомученика і цілителя Пантелеймона з часткою мощей. Ікона написана і привезена зі Святої Гори Афон (зі Свято – Пантелеймонівського монастиря) та подарована єпископу Агапіту (Бевціку), який в свою чергу в 2005 р. подарував ікону для поклоніння братії та парафіян монастиря.
- Ікона Знамення Божої Матері, яка була написана архімандритом Андрієм (Коломацьким) в 20-ті рр.