Українські гори-двотисячники чекають на тебе! (Фото)

Проте окрім Говерли, Українські Карпати можуть похвалитися ще шістьма двотисячними піками. Ну, майже шістьма: вершина г. Менчул не дотягує до показової позначки якихось двох метрів — висота гори 1 998 м н.р.м.

Затяті туристі можуть за кілька днів взяти їх всі, бо ця “сімка” лежить в одному гірському масиві — Чорногорі.

Нижче вершини приведені відповідно до їхньої висоти, а на хребті вони лежать у такому порядку:

Піп-Іван Чорногірський — Дземброня — Менчул — Бребенескул — Гутин Томнатик — Ребра — Туркул — Данціж — Пожижеська — Говерла — Петрос — Шешул.

Загалом, похід Чорногірським хребтом затягне на 3-4 дні, але масив можна пробігти і швидше, якщо маєте на те сили.

Говерла (2 061 м)

Вперше на вершину Говерли туристичний маршрут було прокладено 1880 року. На гору підіймаються чотирма основними маршрутами. З Говерли можна починати похід Чорногірським хребтом, або нею ж його завершувати, оминаючи Петрос.

Маршрути на Говерлу:

• з т/б “Заросляк”;
• з урочища Козьмещик;
• хребтовою стежиною Чорногори з заходу (зі сторони Петросу);
• хребтом зі сходу (від гір Пожижевської/Брескулу).

Найзручніший з них — з “Заросляка”. Досвідчені туристи радять йти не прямою стежиною, що веде на гору, а з туристичної бази виходити на хребет в районі Пожижевської/Брескула, та хребтом доходити до вершини Говерли. Так підійматись зручніше, легше та мальовничіше.

Говерла має лавинонебезпечні схили, для зимових сходжень на її вершину надана категорія складності 1Б.

Бребенескул (2 035 м)

Лежить між вершинами Менчул (1 998 м) та Ребра (2 001 м). Під вершиною розташоване найвище озеро Карпат з однойменною назвою. Окремо на Бребенескул ходять рідко, на відміну від Піп-Івана, Говерли чи Петросу. Зазвичай обмежуються відвідуванням озера, а на вершину гори не підіймаються.

До того ж, якщо йти хребтовою стежкою Чорногори, через особливості рельєфу у вершині гори Бребенескул можна і не впізнати двотисячник, другу за висотою гору в Україні. Вона плавно виринає з хребта, висота якого на цій ділянці, не набагато нижча за саму вершину.

Піп-Іван Чорногірський (2 028 м)

Вважайте, найвідоміша вершина на Чорногорі після Говерли. Наприкінці 30-х років минулого сторіччя тут звели кам’яну обсерваторію, яка до початку військових дій у 1939 році працювала на повну: мала власні системи опалення, водопостачання, електрифікацію. Тут вивчали зірки та проводили метеорологічні дослідження. Серед туристів відома як “Білий Слон”. Обсерваторія на вершині збереглась і до наших днів, чим приваблює на Чорногору чимало мандрівників.

Піп-Іван лежить на самісінькому початку Чорногірського хребта: ним зазвичай починають або завершують проходження Чорногори. До того ж, похід на Піп-Іван може бути і самостійним — це непоганий маршрут для одно- чи дводенного переходу.

Два найбільш популярних маршрути підйому на Піп-Іван:

• через високогірне озеро Марічейка;
• через гори Смотрич чи Вухатий Камінь.

Петрос (2 020 м)

Грозова гора. Вважається однією з найбільш небезпечних на Чорногорі в негоду (хоча де в негоду на Чорногорі взагалі безпечно?).

Петрос — остання висока гора на Чорногірському хребті. Якщо Піп-Іваном Чорногору починають, то Петросом — завершують.

Стоїть одразу ж за Говерлою. Гори роз’єднує глибока сідловина, що ніби відокремлює Петрос від решти хребта. Через таке розташування гора часто стоїть у хмарах, а у її маківку нерідко влучають блискавки.

Щоб ви могли оцінити силу штормового вітру, який регулярно наштовхується на Петрос: кілька років тому на вершині встановили кованого хреста з товстого металевого пруту: вітер скрутив інсталяцію у “штопор” і поклав долу. А з дерев’яної каплиці, також встановленої тут, ударом блискавки знесло купол, сама ж каплиця майже повністю згоріла.

На Петрос зазвичай піднімаються з Лазещини, а спускаються у Кваси. Такий маршрут прекрасно підійде для одно- чи дводенного походу.

Гутин Томнатик (2 016 м)

На Гутин Томнатик підіймаються, коли мета походу — озеро Бребенескул. Ця вершина навіть ближча до найвисокогірнішого озера Карпат, ніж та, від якої воно отримало свою назву.

Гутин Томнатик, вірогідно, походить з дакійської мови, і означає “Сивий Верх”. Що ж, взимку гора і справді стоїть “сивою”.

Основна хребтова стежка Чорногорою оминає цю вершину. Але, при бажанні, на Томнатик можна і зайти, зробивши гак у 1.5 км.

Ребра (2 001 м)

Середина Чорногірського хребта. Своєрідна і легковпізнавана вершина, адже з півдня Ребра має пологі схили, вкриті травостоєм, а з півночі — круті скелясті урвища, що видовищно спадають вниз. Через них, власне, гора й отримала свою назву.

Щоб оцінити красу цієї чорногірської вершини краще спуститись до г. Шпиці.

На Ребра підіймаються з урочища Гаджина, але у поході Чорногірським хребтом гору частіше траверсують (альтернативна стежина вершиною Ребер теж проходить).

Менчул (1 998 м)

Звідси бере початок хребет Розшибеник. Схили Менчула пологі, тому дійти вершини не так складно, як, скажімо, взяти Петрос зі сторони Говерли. Хребтовою стежкою можна зайти на Менчул, а можна і оминути, після г. Бребенескул одразу ж взявши г. Дземброня.

До речі, у 2009 році активісти збирались штучно підвищити Менчул до 2 000 метрів, проте ініціатива поки що залишилась без гідної уваги.

Guide.karpaty.ua