Плямиста саламандра — земноводне карпатських букових пралісів

Цей вид земноводних вже в несено у Червону книгу України

Плямиста саламандра, або вогняна (Salamandra salamandra) представляє масовий вид хвостатих земноводних букових пралісів. На території України вид зустрічається в Закарпатській, Івано-Франківській, Чернівецькій та Львівській областях, де живе у букових і смерекових лісах Карпат, піднімається до верхньої межі лісу, населяє криволісся і полонини, зустрічається на узліссях і зрубах. Надає перевагу біотопам з товстим шаром лісової підстилки та моху, інформує Вікіпедія.

Найбільші хвостаті земноводні України, загальна довжина дорослих тварин досягає 150 — 250 мм. У земноводних цього виду масивні голова і тулуб, круглий у поперечному розтині хвіст. Очі великі, позаду них розміщені опукло-довгасті отруйні залози — паротиди. На передніх кінцівках по 4, на задніх по 5 пальців, плавальні перетинки не розвинуті. Тіло сегментовано 10-12 вдавлюваннями, так званими костальнийми (реберними) борознами, які переходять на передню частину хвоста. Піднебінні зуби мають вигляд двох S — подібних рядів. Забарвлення тіла чорне (маскувальне та застережливе) з яскраво-жовтими плямами неправильної форми (деякі особини можуть їх не мати), малюнок мінливий. Самиці дещо більші й відрізняються деякими пропорціями тіла. 

Отрута шкірних залоз плямистої саламандри діє на нервову систему і є доволі токсичною для ссавців, її середня смертельна доза складає 1.2 мг на 1 кг маси жертви. Не виключено, що захисна функція шкірних виділень також пов'язана з їхньою антигрибковою та антибактеріальною дією.

Взимку саламандри скупчуються під гнилими стовбурами, у дуплах, трухлявих пеньках, в старих норах . Із зимових сховищ виходить при потеплінні до 10°. Уникають яскравих сонячних променів і при температурі 25° ховаються. Найактивнішими є у сутінках, уночі й ранком, але після дощу їх можна побачити і вдень, тому в Карпатах саламандру називають „дощинкою”, „дощовою ящіркою”.

Плямиста саламандра – хижак, живиться дощовими черв’яками, слимаками, личинками комах, мокрицями. За один раз доросла особина з’їдає п’ять середніх дощових черв’яків, але й легко переносить і тривале голодування (близько року). 

Природні вороги саламандри — змії (звичайний та водяний вуж), птахи (рибалочка-водомороз, пронурок), ссавці (кабан). Личинками саламандр можуть харчуватися багато видів водяних хребетних — риби, тритони, жаби, а також личинки водяних жуків.