»Торакальна хірургія – тонке мистецтво»

Так вважає заввідділенням грудної хірургії ОКТМО «Фтизіатрія» Йосип Гарчар

«Робота торакального хірурга – тонке мистецтво: ніби легені в усіх однакові, а всі операції різні, кожна вимагає індивідуального підходу,» – скупо, чітко, виваженими фразами, але з вогником у очах розказує про свою роботу завідуючий відділенням грудної хірургії ОКТМО «Фтизіатрія» Йосип Гарчар. Л ікар, який 36 років поспіль скальпелем творить дива, нині в гостях у «Закарпатки».

Йосип Гарчар народився в Ужгороді в родині музикантів. Навчався на медфаці УжДУ, і вже тоді почав працювати, роздивлятися, як сам каже, що діється в практичній медицині. Про свою роботу розповідає з гордістю: «Торакальна хірургія – комплексна професія. Я мушу бути водночас і терапевтом, і пульмонологом, і фтизіатром; маю знати мікробіологію, рентгенографію, а також володіти справою хірурга. Таких спеціалістів насправді мало, бо треба вміти поєднувати всі ці знання та досвід в одне. Напевно, саме з огляду на це торакальною хірургією не дуже цікавляться студенти, причому не лише в Україні, а й у світі: професія надзвичайно важка, операції – складні. Нерідко зробиш усе ідеально, а результат сумнівний. Чому? Бо грудна клітка – анатомічно складна ділянка, часом технічно не можна передбачити всіх нюансів роботи на ній. Загалом ця спеціалізація означає багато недоспаних ночей, зірваних вихідних – мало хто готовий на таке».

Першу свою операцію Йосип Гарчар пам’ятає й нині – оперував фіброзний туберкульоз, потрібно було вирізати частину легені. Чи переживав – не пригадає, головне – все пройшло добре.

Невчасні звернення – біда

Проблеми в торакальній хірургії, каже Йосип Йосипович, як усюди – невчасне звернення до лікарів, запущеність недуг: «Це, напевно, найбільша біда – людей на місцях лікують консервативним шляхом, а коли немає результату, – звертаються до «області». Та й самі краяни зволікають із візитом до фахівця».

Зі слів Й. Гарчара, найчастіше торакальні хірурги проводять операції з приводу раку легенів та туберкульозу. «Щодо онкології взагалі картина невтішна: дві третини чоловіків, які потрапляють до нас із новоутвореннями в легенях, – запеклі курці. Це доведений факт, – каже лікар, – недарма у всьому світі борються з палінням. На жаль, написи на цигарках нічого не дають».

Серед інших причин виникнення раку легенів – травми грудної клітки. Якщо після такого випадку тривалий час щось турбує в грудях, болить, ниє – треба звертатися до лікарів. Пари бензину – також у списку причин. «А останнім часом у всьому світі прогнозується зростання кількості випадків раку плеври. Причина – азбестоз, – коментує заввідділенням грудної хірургії. – Йдеться про ті азбестові труби, які використовує наша промисловість.

Зараз починають відмовлятися від них – зрозуміли проблему». З приємного в роботі Йосип Гарчар насамперед називає позитивні результати: «Є випадки, коли пацієнти з раком легенів (а фактично нині в Україні він займає перше місце по смертності від новоутворень серед чоловіків) приходять після наших операцій через 5, 8, а то й 10 років і навіть знімаються з онкообліку. Це – результат: людина жива, здорова, зробила ще багато корисного»…

За яких симптомів потрібно бігти до лікарів?

Йосип Йосипович каже: якщо після інтенсивного лікування за 2-3 тижні залишаються неясні болі в боці, задишка, слабкість – потрібно йти до лікарів. Слід пам’ятати, що чим довше з цим зволікати, тим більше запускається недуга. «Проблема в тім, що легені не болять, у них немає нервових закінчень, – каже Йосип Гарчар. – Тому якщо пухлина росте в такому тихому місці, людина її довго не помічатиме». У такій ситуації рятували б профогляди, які існували за Союзу: щорічна флюорографія всього зайнятого контингенту, а також обов’язкове проходження медогляду при влаштуванні на роботу. Приміром, у Росії й окремих європейських державах при працевлаштуванні змушують людей проходити медогляд, і нерідко саме так у вихідців із України виявляють проблеми.

Певна річ, знайшовши туберкульоз чи щось подібне, українців повертають додому. Тому заробітчани доволі часто зустрічаються серед пацієнтів Йосипа Йосиповича. Насторожувати повинні й часті пневмонії: нерідко бувають запалення легенів навколо новоутворення. Виявити на знімку пухлину не завжди вдається, а ось часті запалення, які доволі швидко виліковуються, повинні змусити лікарів замислитися. Найкраще в такому разі перестрахуватися й направити пацієнта до обласних спеціалістів, на комп’ютерну томографію.

Жити за премудрощами, але з власним баченням

Про себе Йосип Йосипович розказує мало. Має хобі – збирає марки, захоплюється футболом, у вільну хвилинку намагається поплавати. Готує за можливості. Основний рецепт для будь-якої страви такий: «…головне, щоб був час, а я не був голодним і втомленим – тоді й яєчня виходить шедевром». Усе життя Йосип Гарчар намагається слідувати філософським премудрощам: «Не поспішай, сім разів відмір, а потім відріж». Хоча, як сам зізнається, є випадки, коли доводиться, не міряючи, відрізати – коли треба приймати термінові рішення, зважуватися й рятувати людське життя...

Наталія ПЕТЕРВАРІ

P. S. 28 травня Йосип Йосипович Гарчар відзначив прекрасний ювілей – 60 років. З цієї нагоди колеги, друзі, а також вдячні пацієнти щиро вітають іменинника й зичать йому здійснення мрій, успіхів у всіх починаннях, а також задоволення від роботи! Миру, здоров’я, добробуту Вам!