ВРП вживає заходів проти суддів, але хто захищає самих охоронців справедливості - sud.ua

За вісім місяців 2026 року Вища рада правосуддя застосувала дисциплінарні стягнення до 81 судді, зокрема щодо 27 із них -- стягнення у вигляді подання про звільнення з посади. Але що відбувається, коли самі члени ВРП п'ють шампанське у розпал робочого дня, або виникають питання щодо належного забезпечення безпеки людей?

Офіційна відповідь Секретаріату ВРП на запит "Судово-юридичної газети" виявила цікаву деталь: протягом 2023-2026 років у Раді, за інформацією Секретаріату, не було створено та не фіксувалося запитуваних даних про підготовку попередніх висновків щодо можливих порушень з боку її членів відповідно до пункту 3.4 Регламенту.

Чому звичайній людині складно домогтися розгляду повідомлення про можливі порушення з боку члена ВРП, чому повноваження Етичної ради не охоплюють постійного дисциплінарного контролю за чинними членами Ради, а нормативна конструкція закону породжує питання щодо ефективності та незалежності такого контролю?

Хто охороняє захисників?

Відомий вислів "Quis custodiet ipsos custodes?" ("Хто стерегтиме самих вартових?") в українській системі правосуддя залишається досить актуальним.

Після скандалів навколо бенкету 20 серпня 2026 року в ресторані "Mario", запізнілої реакції ВРП на так звані "кошики суддів" -- повідомлення про можливий неформальний вплив на суддівську кар'єру та кадрові рішення -- виникає запитання: хто контролює самих членів Вищої ради правосуддя і до кого звертатися зі скаргами на їхні дії?

Спроба зрозуміти законодавчі основи виявляє вражаючу невідповідність: Україна заснувала конституційний орган, що має значні повноваження у сфері кар'єри суддів та дисциплінарних заходів. Однак, питання ефективності контролю над самими членами цього органу залишається відкритим.

Асиметрія: 81 дисциплінарна міра щодо суддів та відсутність інформації про перевірки членів Вищої ради правосуддя.

Практика Вищої ради правосуддя стосовно суддів є доволі жорсткою. Протягом періоду з січня по серпень 2026 року Рада вжила дисциплінарних заходів щодо 81 судді: зокрема, було винесено 34 попередження, 12 доган, 7 суворих доган, 1 подання про тимчасове відсторонення та 27 подань на звільнення з посади.

Суддів можуть притягувати до відповідальності за дисциплінарні порушення, зокрема за невиконання професійних та етичних норм. Однак, коли мова йде про членів Вищої ради правосуддя, система працює зовсім інакше: для них не існує подібних механізмів проміжних дисциплінарних заходів.

Член ВРП не може бути підданий попередженню, догані чи суворій догані за процедурою, що регламентується для суддів. Крім того, для цієї особи не передбачені дисциплінарні санкції у вигляді тимчасового позбавлення премій або надбавок.

У межах спеціального механізму відповідальності за порушення, передбачені статтею 24 Закону "Про Вищу раду правосуддя", основним наслідком є звільнення з посади за встановленою законом процедурою. Водночас закон передбачає й окремі механізми зупинення повноважень члена ВРП, а також не виключає інших видів юридичної відповідальності за наявності відповідних підстав.

Пункт 3.4 Регламенту: співробітники здійснюють перевірку роботи один одного.

Закон України "Про Вищу раду правосуддя" визначає критерії, яким повинні відповідати члени ВРП, зокрема стосовно дотримання етичних норм.

Але що станеться, якщо представник Ради серйозно порушить ці норми? У такому випадку активується внутрішній механізм, прописаний у пункті 3.4 Регламенту Вищої ради правосуддя.

У випадку виявлення можливих проявів неетичної поведінки або ігнорування обов'язків відповідно до статті 24 Закону, матеріали автоматично розподіляються серед членів Вищої ради правосуддя. Попередній висновок формулюється не незалежною інстанцією, а іншим представником Ради.

Колега перевіряє колегу: визначений член Ради може отримувати пояснення, надсилати запити та готувати попередній висновок.

Щоб ухвалити рішення про подання на звільнення члена Вищої ради правосуддя до органу, що його обрав чи призначив, потрібно, щоб за це проголосувала встановлена законом більшість від загальної кількості членів Ради. Ця умова стосується не початку перевірки, а підсумкового рішення за її результатами, тобто члени Ради повинні підтримати подання щодо свого колеги.

Офіційна відповідь: за 2023-2026 роки -- жодного зафіксованого попереднього висновку

Ефективність цього аспекту можна оцінити на основі офіційних даних. У відповіді на запит, надісланий редакцією "Судово-юридичної газети", начальник управління Секретаріату ВРП зазначив:

Запитувана вами інформація за період з 2023 по 2026 роки, що стосується випадків, коли відповідно до пункту 3.4 Регламенту Вищої ради правосуддя відбувалася підготовка попереднього висновку щодо можливих дій члена Вищої ради правосуддя, які підпадають під пункти 3-6 частини першої статті 24 Закону України "Про Вищу раду правосуддя", не була створена та не зафіксована під час виконання повноважень Вищої ради правосуддя. Це, зокрема, стосується узагальнення чи аналітичної обробки інформації, що унеможливлює її надання.

Чи можна стверджувати, що протягом чотирьох років ВРП жодного разу не ініціювала жодної перевірки та не підготувала жодного попереднього висновку щодо діяльності своїх членів? Офіційна відповідь Секретаріату не внесла ясності в це питання. Залишається незрозумілим, чи дійсно такі перевірки ніколи не проводилися, або ж процедура була застосована, але її результати не були належно оформлені. Який з цих варіантів викликає більше занепокоєння для органу, що несе відповідальність за доброчесність судової системи? Відсутність запитуваної узагальненої інформації сама по собі не свідчить про те, що документи або перевірки відсутні, але створює додаткові запитання.

Складається відчуття, що система перетворилася на замкнене коло корпоративного нагляду, де колеги оцінюють роботу один одного, а суспільство залишилося без відповіді на запитання, чи дійсно цей механізм функціонує.

Куди закон дозволяє скаржитися на ВРП -- і чому це не вирішує проблему

Якщо особа або представники громадської організації спостерігають явно неетичну поведінку члена Вищої ради правосуддя, стандартна процедура подання дисциплінарної скарги на суддю не може бути застосована до членів Ради. Особливий механізм відповідальності для членів Ради має свої відмінності від дисциплінарних процедур, що стосуються суддів.

Формально законодавство не залишає громадян зовсім без засобів захисту. Однак потрібно розрізняти оскарження незаконного рішення Вищої ради правосуддя та притягнення конкретного члена Ради до відповідальності за неетичну поведінку.

На рішення, дії чи бездіяльність ВРП можна скаржитися до суду. Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України, визначені законом спори щодо актів, дій чи бездіяльності ВРП розглядає Верховний Суд як суд першої інстанції. Водночас для окремих категорій рішень Ради закон установлює спеціальні правила оскарження.

Про можливі корупційні порушення можна повідомляти НАЗК, а про кримінальні правопорушення -- компетентні правоохоронні органи. Зокрема, за наявності відповідних підстав і встановленої законом підслідності йдеться про НАБУ. Але антикорупційне чи кримінальне провадження не замінює дисциплінарної відповідальності за порушення професійної етики.

На ненадання публічної інформації можна скаржитися Уповноваженому Верховної Ради з прав людини або до суду. Це прямо передбачено статтею 23 Закону України "Про доступ до публічної інформації". Проте такий механізм дозволяє оскаржити порушення інформаційних прав, а не домогтися покарання члена ВРП за неетичну поведінку.

А куди звертатися, якщо член ВРП поводиться неетично, але його дії не містять ознак злочину?

Громадянин має можливість надіслати відповідне повідомлення безпосередньо до Вищої ради правосуддя. Проте, це не слід плутати з дисциплінарною скаргою на суддю, яка підлягає розгляду за спеціально визначеною процедурою. Згідно з пунктом 3.4 Регламенту ВРП, передбачено проведення внутрішнього розслідування можливих правопорушень членами Ради: попередній висновок готується іншим членом Ради, а питання щодо подання про звільнення вирішується самою ВРП.

Наприклад, у справі № 990/574/25 позивачі звернулися до Верховного Суду у зв'язку з діями Вищої ради правосуддя стосовно дисциплінарної скарги на суддю, який одночасно виконував обов'язки члена Ради. У матеріалах цієї справи представлена позиція ВРП, що законодавство не передбачає можливості притягнення судді до дисциплінарної відповідальності за дії, вчинені під час виконання функцій члена ВРП. Цей спор підкреслює існуючу проблему розмежування відповідальності між суддею та членом конституційного органу. Однак остаточні правові наслідки цієї справи слід оцінювати на основі судових рішень.

Тобто можливість звернутися зі скаргою існує, але незалежного постійного дисциплінарного органу, уповноваженого розглядати скарги громадян саме на чинних членів ВРП за порушення етичних стандартів, закон не передбачає.

Якщо звичайного суддю можна притягнути до дисциплінарної відповідальності за етичні порушення, то чому для члена органу, що ухвалює рішення щодо цього судді, не існує подібного незалежного механізму дисциплінарного контролю?

Етична рада не є постійним дисциплінарним органом: багато хто помилково вважає, що можна подати скаргу на існуючих членів ВРП до цієї ради. Насправді, її основна роль полягає в оцінюванні кандидатів на посади у ВРП. Перехідний механізм оцінки, запроваджений в рамках реформи 2021 року, що стосується членів Ради, які діяли на той момент, не є постійною процедурою для розгляду дисциплінарних скарг.

Суб'єкти, уповноважені на призначення, мають законодавчі обмеження: навіть якщо Верховна Рада або Президент виявлять бажання відкликати члена ВРП, якого вони призначили, за неетичну поведінку, вони не можуть безпосередньо анулювати його повноваження поза встановленою законом процедурою. Спроба Президента припинити повноваження члена ВРП Андрія Василенка шляхом скасування указу про його призначення призвела до судового розгляду (справа № 9901/481/19).

Спроба покарати адвоката викликала конфлікт юрисдикцій: у 2025-2026 роках КДКА Закарпатської області розглядала питання дисциплінарної відповідальності члена ВРП, який також виступав як адвокат. У відповідь на це Рада ухвалила рішення про повідомлення про втручання у діяльність члена конституційного органу. Ця ситуація ставить під сумнів співвідношення між дисциплінарною юрисдикцією адвокатського самоврядування та гарантіями незалежності членів ВРП.

Час знімати мантії недоторканності

Сьогодні Вища рада правосуддя залишається органом із широкими повноваженнями щодо суддівської системи, тоді як ефективність спеціального механізму відповідальності її власних членів викликає серйозні запитання.

Вони оцінюють дисциплінарні проступки пересічних суддів, але самі опиняються в центрі дискусій про використання службових автомобілів і належність оформлення подорожніх листів. Вони вимагають від системи бездоганної етики, але повідомлення про елітні застілля членів Ради під час війни викликають суспільний резонанс. Вони відповідають за функціонування ключового органу судового врядування, але на запит щодо застосування процедури перевірки власних членів Секретаріат повідомляє про відсутність запитуваної інформації.

Якщо суспільство не здобуде ефективного механізму дисциплінарного контролю за членами Вищої ради правосуддя — з відкритими скаргами, публічними розслідуваннями та реальними санкціями за неетичні вчинки, — судова реформа може стати системою, в якій оцінювачі доброчесності залишаються поза адекватним незалежним наглядом.

Приєднуйтесь до нашого Telegram-каналу t.me/sudua, а також слідкуйте за новинами на Google через SUD.UA. Не забудьте підписатися на наші VIBER та WhatsApp, а також на сторінки в Facebook, Instagram і X, щоб бути в курсі найактуальніших подій.