Володимир Думка, Дмитро Арсеньєв та Олександр Федорів. Печальний вівторок у Львові.

#Політика

Захисників Дмитра Арсеньєва та Володимира Думку поховають на Личаківському кладовищі, у зоні поховань новітніх Героїв, а Олександра Федоріва — на ділянці №79.

Цю інформацію повідомляє пресслужба Львівської міської ради, згідно з даними DailyLviv.com.

У вівторок, 12 листопада, Львів вшановуватиме пам'ять військовослужбовців Володимира Думки, Дмитра Арсеньєва та Олександра Федоріва, які віддали свої життя, захищаючи Україну від російських агресорів. Міська рада закликає всіх мешканців та гостей міста приєднатися до церемонії прощання та утриматися від розважальних подій і святкувань у цей скорботний час.

Церемонія поховання військових розпочнеться о 11:00 в Гарнізонному храмі святих апостолів Петра та Павла. Після цього, приблизно о 11:30, відбудеться загальноміське прощання на площі Ринок.

Володимир Думка (11.03.1992-01.07.2024). Львів'янин.

Я проходив навчання у середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №20 у Львові, а потім продовжив освіту в ліцеї №75, названому на честь Лесі Українки, під егідою Львівської міської ради. Після цього я отримав освіту у Львівському фаховому коледжі харчових технологій та бізнесу, що є частиною Національного університету харчових технологій.

Проходив строкову військову службу у складі 11-ї зенітно-ракетної Шепетівської бригади на Хмельниччині, згодом - у 540-му зенітному ракетному Львівському полку імені гетьмана Івана Виговського.

Після закінчення навчання він отримав роботу в приватній компанії "Єврофлекс". У вільний час його захопленням були комп'ютерні ігри. За свідченнями близьких, він вирізнявся надзвичайною добротою та м'якістю, завжди залишаючись душею компанії.

З початком повномасштабного вторгнення російської федерації став на захист Батьківщини від окупантів до лав 3-ї окремої штурмової бригади Сухопутних військ Збройних Сил України. Після проходження навчань виконував бойові завдання на Харківщині та Луганщині.

У Володимира є мама, брат, невістка та тітка.

Дмитро Арсеньєв (30.07.1975-05.11.2024) Уродженець міста Коломия Івано-Франківської області. Згодом родина переїхала до Іршави Закарпатської області.

Навчався в Іршавському закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №2. Здобув освіту у Свалявському технічному фаховому коледжі Національного університету харчових технологій за спеціальністю "Експлуатація і ремонт обладнання харчових виробництв". Отримав диплом магістра за спеціальністю "Інженерне матеріалознавство" у Національному університеті "Львівська політехніка".

Останнім часом я був зайнятий діяльністю у товаристві з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "НАК". Я палко захоплююсь рок-музикою 90-х, а мої рідні стверджують, що я справжній універсал, завжди готовий прийти на допомогу друзям та близьким.

З початком широкомасштабної агресії з боку Росії він приєднався до 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила, а згодом брав участь у бойових операціях у складі 116-ї окремої механізованої бригади Збройних Сил України.

У Дмитра Арсеньєва є мама, дружина, двоє дітей та численна родина.

Олександр Федорів (31 березня 1987 – 10 листопада 2024) народився у Збаражі, що розташований у Тернопільській області.

Навчання розпочав у Збаразькому ліцеї №2, що носить ім'я Івана Франка, у місті Збараж, Тернопільської області. Після цього я продовжив освіту в комунальному закладі Львівської обласної ради — "Львівському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Крут". Вищу освіту здобув спершу у Військовій академії в Одесі, а згодом — в Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.

У 2004 році я прийняв присягу на вірність українському народу. Спочатку служив командиром взводу-інструктора з водіння бойових машин піхоти в Старичах, а згодом зайняв позицію курсового офіцера. У період з 2012 по 2014 рік працював офіцером у стройовій частині Національної академії сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного.

У період з 2014 по 2016 рік брав участь у виконанні бойових місій в районі антитерористичної операції, служачи в 42-му батальйоні 57-ї окремої мотопіхотної бригади, названої на честь кошового отамана Костя Гордієнка, в складі оперативного командування "Південь" Збройних Сил України.

У 2019 році повернувся до академії, працював старшим викладачем кафедри тактики факультету бойового застосування військ. У вільний час захоплювався ремонтом автомобілів, мріяв відкрити власну станцію технічного обслуговування. За словами близьких, був винятково справедливою, правильною і вимогливою людиною.

У Олександра Федоріва є батько, дружина, восьмирічна донечка та сестра.