Вітряні електростанції в Карпатах: які справжні події відбуваються в гірському регіоні?

Двохсотрічний буковий праліс у Карпатах вирубують не щодня. Але навесні 2025 року через одну з таких ділянок проклали нову дорогу. Загалом зрубали понад 10 гектарів лісу, щоб забезпечити під'їзд техніки до полонини Руна в Закарпатській області.

Нині там уже зведено 10 фундаментів під вітрові енергетичні установки. А 13 лютого Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства видало позитивний висновок з оцінки впливу на довкілля (ОВД) для проєкту ТОВ "Вітряний парк Турянський". Ідеться про будівництво 30 вітроенергетичних установок на полонині Руна.

Було проігноровано понад 500 офіційних звернень громадян, запити 17 народних депутатів та рішення двох комітетів Верховної Ради під час прийняття рішення про надання дозволу на дане будівництво.

На перший погляд, це ще один етап у прогресі відновлювальної енергетики. Україні необхідні нові джерела енергії, і вітрова енергія справді допомагає зменшити викиди парникових газів, знижувати залежність від викопного пального та підвищувати стійкість до російських агресій.

Однак справа полягає не лише в тому, що саме зводять. Важливо також, де і яким чином це робиться. Раніше проведений аналіз цієї ситуації продемонстрував, як державні структури дозволяють ігнорувати екологічні норми. Проте сьогодні ми ставимо інше запитання: не лише як це стало реальністю, а що саме відбувається з територією, коли ці механізми активуються.

На Руні планують установити вітрові турбіни потужністю 5,2 МВт із висотою башти 100 метрів і діаметром ротора 151 метр. Це великі промислові об'єкти. Кожна установка потребує фундаменту діаметром близько 30 метрів і вирівняного майданчика площею до 60 соток. У межах цієї ділянки повністю знімається ґрунтово-рослинний покрив. У гірських умовах це часто означає ще й розроблення порід і радикальну зміну рельєфу.

Проте саме карпатське високогір'я зберегло найдикішу й найнедоторканнішу природу України -- лише тому, що туди важко було дістатися. А вітрова електростанція в горах -- це не лише турбіни. Це дороги, розширення лісових шляхів, рух важкої техніки.

Наприклад, навесні 2025 року для доступу до Руни проклали нову лісову дорогу від села Збини. За відкритими даними, вирубали понад 10 гектарів лісу, частково -- через ділянки двохсотрічного букового пралісу. Формально замовником стало Свалявське надлісництво ДП "Ліси України", якому згодом призупинили FSC-сертифікат. Це означає, що зрубана в лісах цього надлісництва деревина не може надходити на ринки ЄС через відсутність підтвердження її заготівлі у сталий для довкілля спосіб. Відповідно навіть місцеві деревообробні компанії, які працюють на експорт до країн ЄС, тепер втратили інтерес до закупівлі деревини, і це загрожує Свалявському надслісництву втратою прибутку. Але чомусь інтереси ТОВ "Вітряний парк Турянський" виявилися для лісівників важливішими за власні стабільні прибутки від продажу деревини.

Таким чином, було налагоджено стабільний транспортний шлях до раніше важкодоступних районів високогір'я.

У 2026 році розпочалась вирубка лісу з метою прокладання потужної лінії електропередач, яка має забезпечити доставку електроенергії, виробленої на Руні, до найближчої підстанції об'єднаної енергосистеми України. Оскільки для такої лінії необхідна ширина просіки в 50 метрів, а загальна довжина лінії в межах лісового фонду перевищує 7 кілометрів, це призвело до знищення понад 35 гектарів гірських лісів.

Будівництво фундаментів і під'їзних шляхів розпочалося ще 2025 року до завершення процедури ОВД. Щонайменше 10 фундаментів для вітряків почали зводити без остаточного висновку.

Закон передбачає іншу послідовність: спочатку комплексне дослідження та громадське обговорення, потім -- рішення. Інакше сама процедура ОВД втрачає сенс як інструмент превенції.

Державна інспекція архітектури та містобудування надала можливість класифікувати фундаменти як самостійні об'єкти і видала дозволи без проведення оцінки впливу на довкілля. Це фактично означало, що частину проєкту можна було розпочати до завершення оцінки його загального впливу.

Міністр економіки Олексій Соболев підтвердив, що забудовник використав метод, відомий як salami slicing (нарізання салямі). Цей підхід полягає в розділенні великого проєкту на менші частини під час проходження екологічних оцінок. Це робиться для того, щоб замаскувати загальний вплив на навколишнє середовище або ж щоб почати реалізацію окремих частин ще до отримання фінального дозволу.

Зображення 3, 4, 5 демонструють супутникові знімки полонини Руна та навколишніх лісових масивів. Дорога, яка була прокладена навесні 2025 року, зафіксована на цих знімках станом на 13 серпня 2024 року, 1 липня 2025 року та 28 серпня 2025 року.

Полонина Руна розташована на висотах від 1100 до 1480 метрів над рівнем моря в зоні субальпійського високогір'я Українських Карпат. Цей тип ландшафту є дуже рідкісним і займає менш як 0,3% площі України.

Уже цей факт свідчить про унікальність території та потребу в її збереженні. Такі екосистеми мають охоронний статус на рівні всієї Європи як вразливі природні оселища відповідно до Резолюції 4 Бернської конвенції, до якої Україна долучилася 1996 року. Тим часом майже 57% території України займають орні землі, будівництво вітроелектростанцій у межах яких не викличе заперечень із боку природоохоронців. Навпаки -- його підтримають за умови дотримання всіх екологічних стандартів.

Зокрема за результатами аналізу Spatial input layers for Renewables Acceleration Areas development, який охоплював і Закарпатську область, міжнародна організація Energy Community не рекомендує будувати вітрові електростанції на високогірних територіях, а натомість радить бізнесу надавати перевагу антропогенно трансформованим землям для будівництва нових відновлюваних потужностей.

На жаль, полонина Руна наразі не має офіційного статусу природоохоронної території, проте вона є кандидатом на включення до Смарагдової мережі завдяки великій кількості охоронюваних видів і природних оселищ, що були зафіксовані на цій території. Крім того, полонина майже з усіх боків оточена об'єктами природно-заповідного фонду, включаючи пралісові пам'ятки природи, що суттєво ускладнює логістичні можливості для будівництва і підвищує ризики для охорони навколишнього середовища.

Представники компанії "Вітряні парки України" відкрито оголосили про плани запуску подібних проектів у інших високогірних районах Закарпаття, зокрема на Свидовці, полонинах Красна та Апецька, Вододільному хребті, а також у горах Гостра і Лютянська Голиця.

Усі ці регіони вирізняються значним біорізноманіттям. Деякі з них вже стали частиною Смарагдової мережі або отримали пропозиції для включення, а також оточені природоохоронними об’єктами та пралісами.

Таким чином, мова йде не лише про одинокий інцидент, а про можливу масштабовану стратегію освоєння гірських територій.

У країнах Європейського Союзу розвиток відновлювальної енергетики супроводжується системним просторовим зонуванням. Для швидкого впровадження нових енергетичних проектів створюються так звані зони прискорення відновлювальної енергетики (Renewables Acceleration Areas). Це спеціально визначені території, де зведення об'єктів відновлювальної енергетики можливе за спрощеними процедурами і з максимальним державним сприянням. Зазвичай такими зонами стають антропогенно трансформовані території, зокрема сільськогосподарські угіддя, покинуті промислові об'єкти або ділянки, на яких вже існує енергетична інфраструктура, як-от лінії електропередач та підстанції.

Одночасно здійснюється визначення зон, де заборонено або обмежено зведення нових енергетичних об'єктів. Сюди входять охоронювані території, ключові міграційні маршрути для тварин, а також природні ділянки, що мають високу цінність з точки зору охорони навколишнього середовища.

Ситуація, що склалася навколо полонини Руна, турбує екологів з двох основних причин.

Перша -- створення прецеденту будівництва промислових об'єктів у субальпійському високогір'ї, яке потенційно може бути поширено на інші хребти Карпат.

Друга -- практика реалізації частин проєкту до завершення екологічних процедур, що підриває саму логіку ОВД як запобіжного інструменту.

У відповідь на ситуацію навколо забудови високогір'я Карпат активісти протягом останнього місяця подали чотири петиції до президента України із закликом ужити невідкладних заходів для збереження природи та культурної спадщини регіону.

Зокрема запропоновано законодавчо врегулювати умови сталого розвитку Карпат, посилити охорону природних територій, обмежити масштабне будівництво й розміщення інженерної інфраструктури у високогір'ї, а також створити та розширити природоохоронні території у межах високогір'я Карпат.

Проте всі чотири петиції були відхилені, нібито через невідповідність певним критеріям. Авторам порадили звернутися з цими питаннями до уряду.

Після тривалого місяця очікування, 20 березня, на сайті президента України нарешті з'явилася п'ята петиція, що закликає до термінових дій для охорони природних багатств та культурної спадщини Українських Карпат. Ви можете підписати її за цим посиланням — це ефективний спосіб підтримати збереження Карпат і вплинути на прийняття рішень.

Розвиток відновлюваної енергетики стратегічно необхідний для України. Однак без чітких правил просторового планування та неухильного дотримання екологічного законодавства навіть "зелена" генерація може створювати довгострокові природоохоронні ризики. Саме тому питання полягає не лише у створенні нових енергетичних потужностей, а й у визначенні територій, де їх будівництво є екологічно допустимим.