У містах триває боротьба за права дітей на освіту. В той же час, у селах закривають навчальні заклади. Яке ставлення до освітньої реформи в різних громадах? - На пенсії.

З 1 вересня 2025 року припиниться фінансування сільських шкіл, у яких менше ніж 45 учнів. Чому це відбувається і як вирішують цю проблему в різних областях?

З вересня в Україні можуть бути закриті сотні шкіл, у яких навчається менше 45 учнів. Влада пояснює це зниженням народжуваності, низькою наповнюваністю класів та незадовільною якістю освіти в сільських навчальних закладах. Проте під час таких обговорень часто забувають про важливий аспект: чи не призведе масове закриття малокомплектних шкіл до згубних наслідків для населених пунктів, де вони розташовані? Адже дитячий садок, школа, медичний заклад або фельдшерсько-акушерський пункт завжди були центрами притягання для громади. Коли хоча б один з цих важливих елементів зникає, мешканці починають шукати нове місце для проживання, яке буде зручнішим і ближчим до необхідної інфраструктури. А відсутність школи означає, що перспектива життя в такій місцевості стає ще менш привабливою: ніхто не захоче оселитися там, де немає належних умов для навчання дітей.

Загалом, коли мова йде про закриття великої кількості шкіл і ускладнення доступності освіти для багатьох дітей, це питання має широко обговорюватись владою, освітянами та батьками. Далі оскільки за відсутності шкіл люди будуть вимушені їхати в пошуках кращого життя для дітей в міста, інші населені пункти або за кордон, потрібно порушити питання про бодай якісь можливості розвитку населених пунктів, де вже не буде шкіл. Бо ніхто не поїде жити і працювати туди, де немає найважливіших елементів інфраструктури. Це питання до влади, яка повинна створювати умови для рівномірного розвитку громад на своїй території, а не збільшувати кількість неперспективних населених пунктів.

Керівники багатьох областей розуміють, що військові, які повертаються з фронту, потребують можливостей для працевлаштування та відновлення мирного життя разом зі своїми сім’ями. Для цього необхідно створити не лише робочі місця, але й забезпечити доступ до навчальних закладів, аби діти не витрачали щодня кілька годин на дорогу до школи. У тих випадках, коли чоловіки не повернуться з війни, відповідальність за домашні справи ляже на жінок та підлітків, яким доведеться взяти на себе частину господарських обов’язків. Тому, щоб діти могли поєднувати навчання з іншими обов'язками, навчальні заклади мають бути розташовані ближче, а не в сусідньому селі, яке знаходиться за десятки кілометрів.

Не менш важливою є проблема зменшення кількості вакансій для освітян після закриття шкіл. Молоді спеціалісти в селах виявляються без роботи, а вчителі, які вже на пенсії, залишаються без засобів до існування, змушені виживати на мізерну пенсію вчителя. Ті, хто доклав зусиль для розвитку освіти в незалежній Україні, опиняються за межами бідності. Чи є це справедливим по відношенню до них?

Різні регіони країни по-своєму реагують на ці невеселі прогнози.

Наприкінці березня 2025 року в медіа з'явилася новина про можливе закриття 50 навчальних закладів у 25 громадах Івано-Франківської області, що викликало значне занепокоєння серед населення. Проте директор обласного департаменту освіти Віктор Кімакович запевнив, що остаточне рішення ще не прийнято: "У навчальному році 2025-2026 змін не відбудеться, а в 2026-2027 році ми проаналізуємо ситуацію".

В Ужгороді перспективи шкільної освіти вже неодноразово обговорювали за участю керівників 63 громад. І мова йшла не про необхідність "втиснутись" у цифри, надані Міносвіти, а про особливості Закарпатської області - гірська місцевість з важкими дорогами, коли дістатись сусіднього села - велика проблема. І тому область сміливо заявила про формування потужної мережі академічних ліцеїв, де учні матимуть можливість отримати повну середню освіту. Таких навчальних закладів з 2027 року буде в області 107 (для порівняння, наприклад, в Одесі - всього 32).

У селі Ладижинські Хутори, що на Вінниччині, розпочалася ініціатива, спрямована на збереження місцевої двоповерхової школи, яка має спортивний зал і укриття. Запрошуються сім’ї з дітьми шкільного віку, які були змушені залишити окуповані території, втратили своє житло або опинилися в важких життєвих умовах. Для таких родин організують безкоштовне житло, допомогу в працевлаштуванні та створять комфортні умови для життя та навчання.

У селі функціонують "Укрпошта", два торговельні точки, фельдшерський пункт, будинок культури, бібліотека та дитячий садок. Тут підключено високошвидкісний інтернет (оптоволокно). Є можливості для працевлаштування, що є важливим чинником для тих, хто планує переїзд. Школа є ключовим елементом місцевої інфраструктури. Вже кілька родин з різних регіонів України вирішили оселитися у Ладижинських Хуторах.

У приватних розмовах педагоги висловлювали думку, що причина проблем не в скороченні кількості учнів у навчальних закладах чи в необхідності забезпечення їх прав на якісну освіту. Головним фактором є фінанси. Закриття шкіл допоможе зекономити державні кошти. Середні витрати держави на освіту одного учня в сільських районах становлять приблизно 30,4 тисячі гривень на рік, тоді як у містах ця сума складає 24,4 тисячі гривень. У деяких сільських школах витрати на навчання одного учня перевищують 51 тисячу гривень. Це зумовлено необхідністю утримувати та виплачувати зарплати великій кількості працівників у школах з невеликою кількістю учнів. Таким чином, освіта в сільській місцевості є дорожчою, але, за словами експертів Міністерства освіти, не виправдовує ці витрати якістю. Отже, для держави переміщення школярів до міст є вигідним з фінансової точки зору.

Sure! Please provide the text you'd like me to make unique.

Сільська освіта дійсно має вищу вартість. Однак ціна, яку платить громада, є ще більшою. Якщо в селі не залишиться школи, то й майбутнє цього села опиниться під загрозою.