Шестеро дітей і борг у 129 тисяч гривень за аліменти - суд виніс рішення на користь колишньої дружини, передавши їй квартиру та третину будинку - sud.ua.

Закарпатський апеляційний суд підтвердив рішення про передачу колишній дружині квартири та 1/3 частки житлового будинку, врахувавши ухилення чоловіка від утримання дітей і наявність підстав для відступу від рівності часток.

Обставини ситуації

У лютому 2025 року позивачка подала до суду заяву про розподіл спільного майна подружжя. Пара була офіційно одружена з 19 жовтня 1996 року. Протягом їхнього шлюбу з'явилося на світ шість дітей, з яких четверо на момент розгляду справи в суді першої інстанції ще не досягли повноліття.

Згідно з рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області, яке було ухвалено 22 липня 2024 року, шлюб був анульований. Відповідачеві було призначено сплату аліментів на утримання чотирьох неповнолітніх дітей в обсязі половини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 4 червня 2024 року.

Протягом періоду шлюбу подружжя придбало житловий будинок (згідно з договором купівлі-продажу, укладеним 25 грудня 2003 року) та квартиру (відповідно до договору купівлі-продажу від 04 серпня 2023 року). Власність на обидва майнові об'єкти зареєстрована на ім'я відповідача.

Позивачка просила визнати зазначене майно спільним майном подружжя, у порядку поділу визнати за нею право власності на квартиру в цілому та на 1/3 частку житлового будинку. Вона посилалася на необхідність збільшення її частки з підстав, передбачених частинами 2 та 3 статті 70 Сімейного кодексу України: відповідач не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дітей, а з нею проживають діти, розмір аліментів яких є недостатнім.

Рішенням суду першої інстанції від 28 травня 2025 року частково задоволено позовні вимоги. Позивачці визнано право власності на квартиру, а також на 1/3 частку в праві спільної часткової власності на житловий будинок. У задоволенні інших вимог відмовлено. Відповідача зобов'язано сплатити судові витрати в розмірі 5308,00 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не спростував припущення про спільність майна подружжя. Він жодного разу не виплатив аліменти та ухилявся від участі у фінансовій підтримці дітей. У зв'язку з цим існують підстави для збільшення частки позивачки.

Доводи апеляційної скарги

Відповідач звернувся з проханням про скасування рішення та призупинення процесу до того часу, поки не набере чинності рішення у справі № 303/3253/25, яка стосується визнання права особистої приватної власності на квартиру. Він наполягав на тому, що квартира є його особистою власністю, оскільки була придбана на кошти, отримані у подарунок від матері. Зазначив, що це можна підтвердити свідком, якого не було допитано. Також заявив, що його діти мають зареєстроване місце проживання в будинку, де він мешкає, і що наразі з ним проживають двоє неповнолітніх дітей. Він висловив занепокоєння щодо приховування позивачем інформації про придбання транспортного засобу та сумніви в об'єктивності оцінки майна.

Яке рішення ухвалив апеляційний суд?

Суд визнав, що спірний житловий будинок і квартира були придбані під час шлюбу. Відповідач не оспорював спільну власність на будинок. Проте, його аргументи щодо того, що квартира була куплена за особисті фінансові кошти, не знайшли підтвердження в належних, допустимих, достатніх та достовірних доказах (не було надано письмових доказів про дарування або позики). Свідчення свідків не можуть підтвердити факт укладення угоди про позику значної суми грошей, яка повинна була бути оформлена в письмовій формі (частина 1 статті 1047 Цивільного кодексу України; рішення Верховного Суду від 13.09.2023 у справі № 369/7355/21, від 07.09.2023 у справі № 756/9498/19).

Клопотання про призупинення справи не було задоволено, оскільки немає об'єктивних підстав для неможливості її розгляду.

Станом на 1 листопада 2024 року, загальна сума заборгованості по аліментах становила 36 968,80 грн, аліменти не були сплачені. Під час апеляційного розгляду обидві сторони підтвердили наявність боргу в розмірі 129 000 грн (на червень 2026 року). Відповідач не надав жодних об'єктивних причин для несплати. Факт ухилення від фінансової підтримки дітей був підтверджений.

Троє неповнолітніх дітей мешкають разом із позивачкою, яка орендує квартиру. Ці обставини слугують підставою для відхилення від принципу рівного розподілу часток (частина 2 статті 70 Сімейного кодексу України).

Суд першої інстанції правильно, виходячи із загальної вартості майна, визнав за позивачкою право власності на квартиру в цілому та на 1/3 частку будинку.

Доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують. Апеляційну скаргу залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції -- без змін.