Лавров та російськомовні громадяни України

Михайло Міщенко, експерт Центру Разумкова

Не так давно міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров знову висловився щодо "захисту російськомовних громадян України". Він зазначив: "На українських територіях, що знаходяться поза межами конституційних кордонів Російської Федерації, мільйони людей спілкуються російською мовою, яка є для них рідною. Залишити їх під контролем влади, яка заборонила навіть спілкування російською, а думати ще не заборонили, було б справжнім злочином".

Щодо "значних злочинів", то в цій галузі безперечно "Лавров та його команда" є визнаними експертами. Використовуючи можливість, що в Україні "думати ще не заборонено", соціологи Центру Разумкова вирішили дізнатися думки тих українців, які в повсякденному житті частіше послуговуються російською мовою (з точки зору Лаврова, "вопреки всем запретам"), про сучасну ситуацію та, зокрема, дії Росії, спрямовані на їхнє "звільнення" від "хунти".

За даними соціологічного опитування, що проводилося соціологічною службою Центру Разумкова спільно з Київським Безпековим Форумом з 24 квітня по 4 травня 2025 року (опитано 2021 респондентів віком від 18 років і старших в усіх областях України (крім тимчасово окупованих територій)), 11% респондентів відповіли, що вдома переважно розмовляють російською мовою.

Саме представники цієї категорії найбільше постраждали внаслідок їх "визволення від хунти". Зокрема, 23% з них зазначили, що протягом повномасштабної війни хоча б якийсь час проживали в зоні бойових дій або на територіях, які піддавалися артилерійським обстрілам. Крім того, 12% повідомили, що їхнє житло зазнало ушкоджень або було повністю знищене. Щодо родинних зв'язків, 41% мають родичів або близьких знайомих (як військових, так і цивільних), які загинули або отримали поранення внаслідок бойових дій або обстрілів після 24 лютого 2022 року.

Кожен четвертий після початку війни вимушений був полишити місце свого постійного проживання більш ніж на один місяць (17% вже повернулися додому, а 7% все ще перебувають у місцях тимчасово проживання в інших регіонах України) - це не враховуючи тих, хто досі перебуває за кордоном. Ще 2% відповіли, що залишили свої домівки після 2014 року (після окупації Криму та частини Донецького регіону).

Відповідаючи на запитання про своє основне самовизначення, 48% учасників цієї групи вказали на Україну, 20% – на місто чи село, де проживають, 12% – на свій регіон, 10% – на Радянський Союз, 4% – на Європейський Союз, і всього 2% – на Росію.

Вірними УПЦ (Московського патріархату) себе назвали 11% з-поміж них, тоді як вірними Української православної церкви ˗ майже удвічі більше (20%).

Тільки 14% респондентів, відповідаючи на запитання: "Чи маєте намір після завершення війни виїхати з України на постійне проживання в іншу країну?", висловили позитивну відповідь, тоді як 69% зазначили, що не планують цього.

Лише 13% респондентів висловили позитивне (або в основному позитивне) ставлення до Росії, тоді як 82% мають негативні погляди. Для порівняння, позитивно до Франції ставляться 79%, до Великої Британії - 75%, а до Польщі - 71,5%.

Відповідаючи на запитання: "Яка модель суспільного розвитку виглядає для вас більш привабливою?", 42% респондентів обрали європейську модель, в той час як лише 6% висловили підтримку російській.

Ставлення до Збройних Сил України, готовність до поступок, віра в перемогу, ставлення до відносин між Україною та Росією після війни

Довіряють Збройним силам України 81,5% тих, хто в побуті частіше спілкується російською мовою (не довіряють - лише 14%). 4% відповідають, що або беруть участь у діяльності Збройних Сил України, або займаюся волонтерською діяльністю з підтримки оборони країни, 24,5% ˗ підтримують оборону країни матеріально.

Відповідаючи на запитання: "Якби ви мали можливість, чим би ви були готові пожертвувати під час переговорів з Російською Федерацією?", лише 17% російськомовних українців вказали, що готові поступитися територіями України. 26% з них зазначили, що готові відмовитися від прозахідного курсу розвитку країни. Водночас 54% вважають, що Україні не слід йти на компроміс щодо зменшення чисельності Збройних Сил, навіть якщо це стане умовою для укладення мирної угоди з Росією (лише 27% вважають, що на таке погодження потрібно йти).

55% учасників цієї групи висловлюють впевненість у перемозі України у конфлікті з Росією, тоді як 33% не поділяють цього оптимізму. Водночас лише 40% вважають, що найближчим часом може бути укладена мирна угода між Україною та Росією, тоді як 48% не вірять у таку можливість.

І, зрештою, після тріумфу України та відновлення контролю над її територією, 47% російськомовних українців висловили б підтримку повному розриву всіх зв'язків з Росією, включаючи абсолютну заборону на в'їзд громадянам Російської Федерації до України (39% були б проти цього).

Отже, багато російськомовних громадян України мають що висловити Лаврову його рідною мовою, якщо, звичайно, йому буде цікаво їх почути.

Результати соціологічного дослідження, яке було здійснено соціологічною службою Центру Разумкова в партнерстві з Київським Безпековим Форумом в період з 24 квітня по 4 травня 2025 року.

Опитування, проведене в форматі особистих зустрічей, охопило Вінницьку, Волинську, Дніпропетровську, Донецьку, Житомирську, Закарпатську, Запорізьку, Івано-Франківську, Київську, Кіровоградську, Львівську, Миколаївську, Одеську, Полтавську, Рівненську, Сумську, Тернопільську, Харківську, Херсонську, Хмельницьку, Черкаську, Чернігівську та Чернівецьку області, а також місто Київ. Відзначимо, що в Запорізькій, Донецькій, Миколаївській, Харківській та Херсонській областях опитування проводилося виключно на територіях, контрольованих українським урядом, де не ведуться бойові дії.

Опитування проводилося за стратифікованою багатоступеневою вибіркою із застосуванням випадкового відбору на перших етапах формування вибірки та квотного методу відбору респондентів на заключному етапі (коли здійснювався відбір респондентів за статево-віковими квотами). Структура вибіркової сукупності відтворює демографічну структуру дорослого населення територій, на яких проводилося опитування, станом на початок 2022 року (за віком, статтю, типом поселення).