Цим людям не лінь змінити звичний ритм життя заради нашої Верховини!

Творче об’єднання художників Міжгірщини «Карпатські кольори» влаштовує пленери у верхів’ях ріки Теребля, довкола озера Синевир. У гості до них приїжджають відомі майстри пензля з Ужгорода, Мукачева тощо. Цього року творче зібрання відбувалося аж двічі...

Французьке слово «пленер» закарпатським живописцям відоме давно: малювання на відкритому повітрі, а не в майстерні, практикували метри крайової школи Бокшай, Ерделі, Манайло, Коцка, Глюк та інші. Вони перебрали цю естафету від засновників імпресіонізму Моне, Піссарро, Ренуара….

Наші класики вслід за французькими вирушали в пошуках дивних місць, створених самою природою. І тоді, й тепер серед улюблених  – верхів’я ріки Теребля. Біля її витоків, довкола озера Синевир, пленери влаштовує й творче об’єднання художників Міжгірщини «Карпатські кольори». У гості до них приїжджають відомі майстри пензля з Ужгорода, Мукачева тощо. Цього року творче зібрання відбувалося аж двічі...
– Протягом року не раз буваю в цих місцях сам, але в групі колег – то інша справа, – каже заслужений художник України Василь Свалявчик. – Поряд зі мною народний художник України Золтан Мічка, Антон Ковач, Василь Брензович, Степан Шолтес, Василь Шиндра, Михайло Кінч. Можна підзарядитися азартом до творчості, який іде від них. Всі знають, заради чого приїхали: не сплять довго, паленку не п’ють, а працюють на повну силу. Час проходить весело, бо всі вони хлопці жартівливі.
«Це люди, яким не ліньки змінити звичний ритм життя заради нашої Верховини, – сказав керівник «Карпатських кольорів» Василь Шиндра. – Вчимося один від одного помічати й відтворювати красу гір і річок». «Тут не потрібно нічого вигадувати, просто підкоритися матінці-природі», – наголошує голова Закарпатської спілки професійних художників Василь Брензович.
Загалом тут зібралося півтора десятка пленеристів. «Я народився у пониззі Тереблі, у селі Чумальово, а тут – її верхів’я, – ділиться думками Антон Ковач. – Відчутна висота над рівнем моря додає річці живописності. За день малюю два-три етюди. Вдома буде можливість розвинути ідеї й сюжети, а тут потрібно схопити настрій, колорит». «Я аматор, бо не закінчував мистецьких шкіл, – додає своє 72-річний Василь Сенько. – Вчуся по ходу від майстрів, які поряд зі мною. Пленери – це спільне навчання просто неба».
Художники жили на дачі колишнього синевирця, нині – київського підприємця, екс-нардепа Михайла Сятині. На завершальній святковій вечері художники дякували йому за гостинність, а Василеві Шиндрі – за вмілу організацію пленеру. Останній зауважив: «Усі роботи, створені художниками тут, я сфотографував. Цікаво буде порівняти їх із готовими картинами. Невдовзі і весняний, і осінній пленери 2014-го ми підсумуємо в збірці репродукцій «Синевир очима художників».

Василь БЕДЗІР
"Закарпатська правда"