Рубрика: Культура

04 жовтня

Людмила ГРИГАШ: Навіть Біл Гейтс розуміє, що бібліотеки потрібні!

foto

«Навіщо потрібні бібліотеки, якщо всюди Інтернет?» Втім, якщо хтось не ходить до бібліотеки й ставить подібні питання, то це швидше свідчить, по-перше, про логіку типу «я без цього обходжуся – виходить воно нікому не треба». А по-друге, про те, що хаотичної та поверхневої інформації з «павутини» таким людям вистачає для самовдосконалення та пізнання писаної мудрості.

Насправді протистояння між бібліотеками та всесвітньою мережею немає. Більше того, популярність, а згодом і пересичення Інтернетом хоч і побічно, але призвело до того, що люди повертаються до книг. Нині бібліотека намагається бути оазою культури в кожному населеному пункті, вважає наша співрозмовниця – директор обласної універсальної наукової бібліотеки Людмила ГРИГАШ. Але водночас має пропонувати всі сучасні види читально-пізнавальних послуг, зокрема й «павутини». Про це спілкувалися напередодні Всеукраїнського дня бібліотек.  

– Як сталося, що День бібліо­­тек є, а Дня бібліотекаря немає?

– Всеукраїнський день бібліо­тек вважаємо також і нашим професійним святом. Щодо того, що мусимо суміщати професійне свято і День бібліотек, то це нічого. Головне, що держава визнала, що ми працюємо в непростих умовах (взяти хоча б працю на вихідних, чи з архівами у вологих підвалах, або в непристосованих приміщеннях) і відобразила це в надбавках до зарплатні. До того ж бібліотеки залишаються однією з найбільш доступних та дешевих пізнавальних інституцій. У нас абонемент на рік (з правом користування всіма послугами, включно з Інтернетом!) можна прид­­бати за сміхотворною ціною – 10 грн. (разовий візит в один із відділів – 1 грн.), а 1 та 30 вересня в рамках акції ми взагалі безплатно записує­­­­­­мо!

– Що пропонує нині бібліотека читачам?

– Обласна бібліотека залишилася таким собі культурним оазисом у житті міста і краю загалом. Ми намагаємося йти в ногу з часом і відповідати вибагливим запитам, зокрема молоді. Крім власне бібліо­­течних можливостей (два читальні зали, відділ періодики, книгосховище, наукова література) щочетверга проходить чимало заходів та зустрічей з відомими і цікавими людьми, щоденно працює «Вікно в Америку», етноклуб «З бабусиної скриньки», клуб угорської культури. Ми активно співпрацюємо з «Просвітою» та спілкою письменників, тож мало що з культурного життя проходить повз нас. 

– А як щодо новітніх технологій?

– Кілька років успішно працює бесплатний Інтернет-центр. Крім того, ми пропонуємо чимало послуг, пов’язаних із «павутиною»,  починаю­чи від сканування, завершуючи віртуальною довідкою. Вам навіть не треба виходити з дому – подали запит на сайт biblioteka.uz.ua – і ми оперативно відповімо. Ця послуга досить популярна, та іноді запити карколомні: «от вам фраза з такої-то книги: скажіть, яка це сторінка».

– Побутує думка, що без Інтернету бібліотеки не потрібні…

– Це як колись на зорі телебачення казали, що театр перестане існувати. Але як бачимо, ці два явища існують поряд і мають багато прихильників. Інтернет де в чому подібний до ТБ: там багато інформації, переважно поверхневої та не завжди якісної й правдивої. Ми прослідкували тенденцію, що після 2003 (відкриття Інтернет-центру) справді був наплив читачів: до 15 тисяч зареєстрованих абонементів за рік додалося ще 5 тис. І це не враховуючи того, що популярними стали разові одногривневі візити. Втім кілька років тому люди, найімовірніше, переситившись інтернетщиною, все більше замовляють книги. Приходять може й спершу в Інтернеті посидіти, але принагідно заглядають до відділу періодики, просять щось із архіву, вчаться в читальному залі… Інша причина зменшення популярності «павутини» в тому, що викладачі навчилися перевіряти – де «скачане», а де авторське.

– Тобто Інтернет у бібліотеці – необхідність, але Інтернет-клуби бібліотек ніколи не замінять…

– Саме так. Всесвітня мережа лише допомагає привернути увагу, зокрема молоді, до пізнавального процесу, до читання і, як не парадоксально, до книги. До 2003 бібліотеки області не мали жодного комп’ютера і їх популярність була дуже низькою. Але ми виграли грант і відкрили перший в області центр. Далі за програмою Біла та Мелінди Гейтс «Глобальні бібліотеки», наші співробітники пройшли курси в Києві, аби надавати якісні комп’ютерні послуги. Це й вплинуло і на відношення влади до нас: вдалося достукатися, пояснити, що ми на останньому місці по інформатизації. Згодом вже почали з’являтися комп’ютери і в районних бібліотеках. Нині Інтернет-центри відкриті у Виноградові, Перечині, Волівці, Іршаві, Тячеві.

– А чи є щось таке у фондах обласної бібліотеки, чого не знай­­деш у «павутині»?

– Звичайно. Це і архіви періодики від 1945 – більше 60 тис. примірників! І найрізноманітніші наукові праці  – 416 тис. (Інтернет подає лише кілька сторінок з наукової праці – за повний доступ плата 5-50 грн. за закачку. – Авт.).

– Які основні проблеми бібліо­тек краю?

– Головним чином, це зменшення фондів. По-перше, майже половина книг застарілі чи не користуються попитом. Нам казали – «списуйте». Але навіть застарілі книги є історією, яку не можна нищити в залежності від того, яка влада в країні. Скажу більше: досі в людей є інтерес і до радянських книг, зокрема Леніна, а Маркс взагалі переживає «другу молодість». А от щодо читання російськомовної класичної художньої літератури, то тут значно гірше: діти просто забувають цю мову! Друга причина – фінансова. Донедавна поповнювалися лише завдяки меценатам та профільним державним програми. Приміром, «Українська книга»: укомплектування по цій тематиці відбувалося на високому рівні. Але на все решта уваги зверталося мало. Великий внесок у фонди робить ОДА, яка підтримує публікації крайових авторів і забезпечує необхідну кількість екземплярів після презентації. Але звуження фондів не означає зменшення популярності бібліотеки, просто є книги, які замовляються дуже часто. Приміром, «Конституційне право» – на ньому живого місця немає від наклейок про замовлення-повернення.  Щодо «особистих» проблем обласної бібліотеки, то  крім загальних речей маємо мороку із відділом іноземних мов. По-перше, він дуже віддалений від основної будівлі бібліотеки, а по-друге, там просто катастрофічні умови як для роботи так і для відвідин.  

– Ще одне болюче питання – сільські бібліотеки. Завдяки чому виживають вони?

– Все тримається переважно на ентузіастах: там, де є бібліотекарі з бажанням працювати, вдосконалюватися і вдосконалювати заклад – результат приходить вже незабаром. От цього року в огляді-конкурсі перемогла сільська бібліо­тека Пістрялова. Куратор закладу Віта Ривті встигає все на світі: крім охайного приміщення та впорядкованих книг, реально й успішно функціонують танцювальний і театральний гуртки, гурток поезії, клуб «Господарочка», і купа заходів цікавих проводиться. Є й інші вдалі приклади. У електрон­ній презентації сільських бібліотек, яка підготовлена до свята, маємо що показати: це бібліотеки села Луг,  Новоселиці, Нового Селища тощо.

– Тобто занепад лише там, де немає фанатів своєї справи?

– Не зовсім. Кілька років тому чулися чиновницькі голоси, мовляв у сільські бібліотеки ніхто не ходить, і треба такі заклади закривати. Але на селі не так багато цікавих місць, які могли б слугувати прос­­­­­віт­­ницькими закладами. Крім то­­­­­го, слід хоча б мінімальним набором книг забезпечити та умови в бібліотеці налагодити! От нащо йти людині в бібліотеку, де навіть «Івасика Телесика» немає! Або не­­­­опа­­­­­лювальні приміщення – 7 місяців у рік там ніхто сидіти з читачів не буде! Нині до питань розвитку сільських бібліо­тек ставляться краще. Відповідно й рейтинг та умови покращуються.


04 жовтня 2010, 13:40
Тарас ВАЩУК, "Закарпатська правда"



Схожі новини


У жовтні відбудеться обласний дитячо-юнацький конкурс живопису імені А. Ерделі

На Тячівщині поліцейські затримали вантажівку з деревиною сумнівного походження

В ювілейний рік проявляються таланти Закарпатського муздрамтеатру

Василь Густі – лауреат премії ім. В. Винниченка

Сприйняття України за кордоном - як до нашої культури ставляться пересічні європейці

їїїїїїїї...

Прокоментуй новину


Обговорення тимчасво зупинено