Рубрика: Культура

30 березня

Петро Ряска: "Тема розквітлого листя та кохання співзвучна з весною"

foto

Нещодавно в галереї «Леміш» у місті Львові перфоменсом розпочала свою роботу виставка закарпатського художника Петра Ряски під лаконічною назвою «Розквітле листя». Він представив живописні полотна, виконані олією, акрилом на полотні, та картини, створені на вжитковому дереві, основою якого служили двері ретро-меблів.

Були не тільки одиночні картини, а й диптихи, триптихи, поліптихи. Особливим є підхід до назв полотен, серед яких – поліптих «Жовта жінка. Ультрамариновий настрій. Блакитна жінка. Жінка». Ми поспілкувались із молодим художником безпосередньо у нього вдома, в селі Білки, що на Іршавщині. Мені вперше довелося брати інтерв'ю серед фарб та ескізів, що додавало екзотики в нашу розмову.

– Доброго дня, Петре. Бачу у вас робоча обстановка?

– Так. Тільки нещодавно відкрилася моя персональна виставка у Львові, а вже зовсім скоро їду на свято мистецтва і краси «Березневі коти». Я навіть трішки допомагаю в організаційній частині цього фесту. Куратором же виставки є знаний всіма Вік Коврей, який складає програму заходу.

– Як пройшло відкриття виставки у Львові?

– Я робив виставку перфоменсом, який чимось схожий на театр, коли художник що-небудь робить. Деякі художники роблять перформенс із собою – роздягаються або стрижуться. Я під час відкриття виставки зняв взуття зав'язав очі, а відвідувачів розмістив колом. У мене були такі дзвіночки (показує чотири дзвіночки, скріплені разом, – авт.), з якими я ходив хаотично по колу, торкався до людей і дзвінок видавав звук. Уся увага присутніх була зосереджена на звукові, тому й очі в мене були зав'язані.

– Звідки взяли ці дзвіночки?

– Це наші, з Закарпаття. Я взяв їх від брата. Мені був потрібен один, однак я вирішив не знімати один, а використати всі. До слова, я працюю над створенням композиції дзвінків.

– Скільки триватиме виставка і чому обрали для неї таку назву?

– Вона триватиме до 10 квітня. Як відомо, Франко у Нагуєвичах писав своє «Зів'яле листя» де він взяв відрізок часу після кохання. А я ж не Франко і підходжу до теми кохання з більшим оптимізмом. Тема «розквітлого листя та кохання» дуже підходить до весни і співзвучна з нею. Я взяв для виставки символічний час кохання, яке триває. Коли я робив буклети, то вагався над темою і планував назвати «Праця і кохання», оскільки є композиції «Кухня» та «Робота». Однак коли почав їх підбирати для виставки, то зрозумів, що галерея не зможе вмістити все і виділив тему кохання. Довго інтерпретував та думав, їздив у Нагуєвичі на пленер і після довгого вагання, зупинився на темі «Розквітле листя».

– Які твори ви там виставили?

– Майже 3 десятки композицій. А якщо точніше, то 27. Є композиції, що складаються з двох-трьох частин. Оця картина, триптих, (показує одну з композицій, – авт.) складається з трьох частин.

– По часу не рахували, скільки вам потрібно для виготовлення цієї роботи?

– Багато часу займає підхід до самої роботи. В цей час багато ескізую, шукаю ідею, підходжу емоційно – це найважливіше і забирає багато часу. На саме ж заповнення форми на полотні можна витратити одну годину, а можна й більше.

– Раніше робили подібні перфоменси?

– Я робив багато перформенсів. Один, екологічний, був в Ужгороді на пішоходному мості в рамках фестивалю екологічного кіно та проектів. Я використав групу людей, що стояли у виділеному колі. Цей перформенс символізував нерозкритий потенціал зеленої природи, вегетеріанства і того, що люди мало вживають здорової їжі, забувають про саме поняття «здорового харчування» і заганяють себе в певні рамки. Є ще такий вид, як хепенінг, коли люди самі роблять композицію. Його ми зробили біля вікового дерева. Група людей стала з піднятими руками в два ряди навколо стовбура. Перший ряд лицем до нього. Другий спиною до дерева. Композиція символізувала захист природи.

– Де черпаєте ідеї для робіт?

– Шукаю. Якщо пейзаж, то можу зробити цілий альбом ескізів, а взяти для композиції тільки два пейзажі. Якщо композиція тематична, то також багато працюю на пленерах.

– В яких пленерах брали участь останнім часом?

– Переважно на Закарпатті – на Міжгірщині, та Прикарпатті – в Трускавці. На таких зустрічах художники набираються вражень, спілкуються. Багато є вільних художників, які займаються тільки творчістю. Якщо митець живе в місті, то там взагалі нудно. Для нього є важливою натурна робота на природі, де можна почерпнути нові ідеї. В місті також є ідеї, однак вони урбаністичні і затиснені в певний коридор.

– А ті роботи, що ви відклали, можна буде побачити на інших виставках?

– Так, звичайно. Я завжди їх виставляю. У мене вони розміщені на сайті у фейсбуці. Є у нас і фестивалі, в яких мені дуже до вподоби брати участь. У серпні минулого року я їздив на Креденц у Виноградово.

– Скільки ви там презентували робіт?

– Це були зображення двох об'єктів, які я виготовив прямо на місці. Композиції були некомерційними. Хоча сучасне мистецтво така штука, що будь-яка людина, яка бачить, що я роблю, може замовити собі цю композицію. Тому навіть такі об'єкти можуть стати комерційними.

– Які риси вважаєте притаманними сучасним митцям?

– Я вважаю, що крім загальноприйнятих рис, під час роботи художник має бути трохи нескромним, а в житті може бути навіть трішки нахабним. Головне – спрямувати ці емоції в потрібне русло. Скажімо, автор американської Статуї Свободи ніколи б її не зробив без частки нахабства. На одному з паризьких зібрань митців він пообіцяв, що зробить таку статую і мусів це виконати. Також він поїздив єгипетськими стародавніми містами і створив у Парижі великого Лева, подібного до тих, що бачив біля пірамід.

– У якому стилі працюєте?

– Виготовляю живописні композиції у «модерному» стилі, який включає в себе поп-арт, перформенс та інсталяції. Маю окремі постмодернові композиції об'єктів. Постмодернові від модернових – може відрізнити сама філософія митця.

– Є люди, яким завдячуєте?

– Є багато людей, які зробили чимало доброго для мене. Однак, у першу чергу хочу згадати свого викладача, на жаль, покійного народного художника В'ячеслава Опанасовича Приходька. Він був моїм учителем і наставником у житті, дав фундамент, на якому будую те, що в мене зараз є.

– Які плани на найближчий час?

– Крім участі в «Березневих котах», я запланував дві виставки – одна в іншій галереї Львова, де я буду виконувати перформенс із об'єктом, а іншу планую провести восени в Ужгороді. Також робочі моменти будуть на пленерах у Пилипці та на Прикарпатті.

– Дякую за щиру розмову.

Розмову вів Євген СВИЩО, "Срібна Земля"


30 березня 2012, 15:01
KARPATNEWS.in.ua — Усі новини Ужгорода, Мукачева, Закарпаття та України



Схожі новини


У жовтні відбудеться обласний дитячо-юнацький конкурс живопису імені А. Ерделі

На Тячівщині поліцейські затримали вантажівку з деревиною сумнівного походження

В ювілейний рік проявляються таланти Закарпатського муздрамтеатру

Василь Густі – лауреат премії ім. В. Винниченка

Сприйняття України за кордоном - як до нашої культури ставляться пересічні європейці

їїїїїїїї...

Прокоментуй новину


Обговорення тимчасво зупинено