Рубрика: Надзвичайне

12 липня

Цивілізація ввірвалася у Карпати. Хто захистить диких тварин?

foto

Колись прикрашали королівські ліси, а тепер — Карпати.

...Мене приємно вразило вболівання за всю цю звірину директора Берегівського держлісгоспу, депутата обласної ради Михайла Лакатоша. Багато в чому і завдяки саме йому збереглося це “дике царство” в дубових гаях, адже не так давно був той кризовий час, коли легко всього позбувалися, а тим паче такої “необов’язкової” ноші, як вольєр. А вимагало й потребує постійно кожне це живе створіння корму – додатково зерна, буряку, солі... Та ще й догляду ветеринарного. А засушливого літа – води привізної...
– Лані ми закупили 1996 року. Двадцять голів. Сьогодні їх уже понад 130, –  каже директор держлісгоспу Михайло Лакатош. – Торік продали чотирьох Кременецькому держлісгоспу Тернопільської області, а п’ятьох передали безкоштовно. Хай і колеги радіють... Одинадцять років тому на сімдесяти гектарах побудували  малий вольєр, в якому утримуємо переважно оленя карпатського і лань європейську. Тут триває інтенсивне підгодовування тварин, аби потім їх переселити в інші регіони України. Наше господарство є своєрідною акліматизаційною базою-розплідником. У нас, на теплій низинній місцині, лані звикають до несильних морозів, різких перемін температур, серпневої спеки. А потім призвичаюються і до суворіших зим в інших регіонах. Наша мета – виростити   цю   красиву тварину і без втрат переселити  на  Полісся, Поділля, в Галичину... Приміром, два десятки голів 2004 року  передано в лісгоспи Київщини.

–  Не   всі  знають, що лані – теплолюбні тварини...


– Батьківщиною лані вважають Нову Зеландію,– пояснює М. Лакатош. – Її колись завезли до Європи, щоб прикрашала графські узлісся і напівзаліснені території багатіїв. Лані швидко призвичаюються до людини, стають ручними, добрими, навіть слухняними. Косулі й олені – агресивніші: були випадки, коли ранили і вбивали людей рогами. Серед ланей же лише цапики небезпечні у шлюбний період...
Щороку самки в червні-липні приносять приплід – одно-го-двох малят. У вольєрі не вистачає всіх вітамінів. Доводиться щовесни закуповувати в Угорщині – лише так можна позбутися альбіносів: ліки – сіль з усіма необхідними компонентами.
Економічна вигода, каже директор, від вирощування ланей не така вже й відчутна. Швидше, переважають приємні емоції: цим тваринам тут радіють, як малим дітям. А коли доводиться віддавати, працвники сумують.
– Витрачатися на цих тварин більшою або меншою мірою мусимо майже щоденно. Тож кошти потрібні, – продовжує розмову лісничий лісомисливського лісництва “Нове Село” Євген Дурдись. – За проданого дво-трирічного самця виручаємо до п’яти тисяч гривень, а за самку – до семи. Корми – переважно кукурудзу в качанах, сіно, солому для підстелювання – заготовляємо самі. А ось буряк, ріпу, яблука, жом, сіль-брили, які тварини лижуть, треба купувати...
За здоров’ям цілого стада  доглядає ветлікар Лариса Огієвич. А ось єгер Іван Свалявин, як справжній ґазда, забезпечує всім необхідним. У нього в усьому і скрізь порядок. Упізнає чи не кожну лань, знає вдачу кожної дорослої самки і “рогача”, багатьох кличе на ім’я – і тварини відгукуються. “То мені велика радість і втіха, – зізнається Іван Іванович. – Приємно, що за мою любов держава ще й гроші платить... Я завжди відчуваю щастя, коли доглядаю ланей та оленів, спілкуюся з ними. То не передати словами...”

Тварин рятували з вертольотів, але навесні все одно знаходили “братські могили”


Як повідомив заступник начальника Закарпатського облуправління лісового і мисливського господарства Володимир Машура, якщо 1990 року на всій залісненій території області налічувалося 4100 оленів, то нині – лише 2316 голів. Причини? По-перше, з-під обліку “вийшли” площі національних парків “Синевир” та “Ужанський”, відчутно розширено  володіння Карпатського біосферного заповідника. По-друге, 1998-й і 2000-й роки мали високосніжні зими – сніг у горах сягав чотириметрової товщини. Тоді оленями, на жаль, досхочу поживилися всі хижаки – навіть лисиці. Тварин рятували і з вертольотів, але навесні єгері все-таки знаходили “братські могили” у глибоких зворах-межигір’ях, в яких гинули по 26-40 голів!..
– Нині не проводиться експлуатація (відстріл) оленів, триває тільки селекційна робота, – продовжує В. Машура. – У цілій області за рік добувають не більше десятка старих і кволих тварин. Щоб якнайшвидше відновити поголів’я, позаторік на Закарпаття завезено 110 голів оленя благородного з Угорщини. Їх запустили у вольєр Закарпатського товариства мисливців і рибалок “Лісівник”, в лісництво імені Морозова на Мукачівщині – одне слово, “розселено” в межах конкретних мисливських угідь.

------------------------------------------------------------

ДОВІДКА

У структурі держпідприємства “Берегівське лісове господарство” є цікавий підрозділ – мисливське лісництво “Нове Село”. Тут у вольєрі, тобто в огородженому лісі площею 1475 гектарів, зуміли зібрати всю звірину, яка водиться в низинних лісах Закарпаття: благородного карпатського оленя, лань, косулю європейську, кабана дикого. А також дрібнішу дичину: зайця-русака, борсука, лисицю, фазана, “червонокнижного” дикого кота. Через вольєр протікає річка Мертвиця. Вода в ній майже стояча, але це не заважає “господарювати” в її сплячих вирах видрі європейській, також занесеній до Червоної книги. А окрасою “Нового Села” є, звичайно, неперевершеної грації олень благородний: 18 голів, з яких дев’ять самців, решта – олениці й молодняк; а також довірливі й допитливі лані – їх ціле стадо, понад 130 особин.

------------------------------------------------------------

Фахівці вважають оптимальною щільність оленя в межах 3500 голів. Для всієї області. Через природні  причини порушено статево-вікову структуру стада оленя, – зауважує В. Машура. – І відрегулювати її можна буде протягом найближчих п’яти років. У нашому регіоні згідно з настановою Держкомлісгоспу на тисячі гектарів має водитися вісім особин оленя благородного. До цього показника, зрозуміло, ще треба йти.
Кореспондента “Голосу України” також цікавила думка посадовця щодо браконьєрства. “Торік в області зафіксовано лише 93 випадки, – каже заступник начальника облупрлісмисливгоспу. – Це не становить серйозної загрози і завдяки тому, що мисливські товариства пильно охороняють свої території. Такий тут менталітет: на чуже – зась, а своє – бережи”.

Гармонія природної рівноваги – вимога часу

Саме вона століттями регулює кількість тваринного світу. Але ж на неї впливають й інші чинники: примхи і зміни погоди, егоїзм людини, війни... На жаль, це відчувають на собі вразливі в усіх відношеннях Карпати. Особливо за останніх сто років. Цивілізація настільки віроломно й хижо увірвалася в наші гори, що про диких тварин, котрі і радували око, і годували дідів, правнуки чують хіба що з розповідей старожилів, а бачать тільки на картинках у книжках і в мультфільмах. Приміром, назавжди пропали силач Карпат тур, десятки диво-птахів, майже не надибується в горах дикий кіт...
Але минулого не повернеш. Треба  навчитися нашому сучасникові берегти те, що маємо. А маємо ще чимало  представників фауни наших синьогір. За словами В. Машури, мисливці Закарпаття пишаються, що в області найкраще в Європі (!) поголів’я дикого фазана, чисельність якого в передгір’ї та низинних районах сягає понад 40 тисяч особин; дикий кабан, косуля, заєць – нині в оптимальних кількостях; щовесни лункішим стає в хащах спів птаства... І це все за умов, що в краї найвищий в Україні прес хижаків, з яких три види – рись, ведмідь бурий і кіт лісовий – занесено до Червоної книги України.
Володимир Машура стверджує: 2010 року в розвиток мисливського господарства Закарпаття вкладено 4,6 мільйона гривень. Кошти використано для закупівлі кормів, спорудження годівниць, солонців, підгодівельних майданчиків, створення кормових полів... І з тієї суми лише 200 тисяч – бюджетні гроші, а решта – власні кошти користувачів мисливських угідь. Адже в області – 6,5 тисячі мисливців, щорічні внески яких становлять від 520 до 800 гривень.
До позитиву зараховують і той факт: поки що в краї немає жодного приватного мисливського господарства, як немає й монополіста. А найбільші угіддя – понад 450 тисяч гектарів – належать членам Українського товариства мисливців і рибалок, а також низці колективних. Державних лісомисливських господарств в області аж шість, серед них і вольєр “Нове Село”.
...Такий, на перший погляд, вигляд має  нинішній стан  збереження фауни Закарпаття. Проблем, як бачимо, вистачає. Але й напрацювання є. Їх слід надалі розвивати й примножувати – на радість нам і нащадкам.

Василь  НИТКА, газета “Голос України”


12 липня 2011, 8:50
KARPATNEWS.in.ua — Усі Новини Закарпаття



Схожі новини


За добу закарпатські вогнеборці десять разів ліквідовували пожежі в екосистемах

За добу закарпатські патрульні зафіксували вісім ДТП

На Рахівщині заблукав турист з Луцька

У франківському аеропорту здійсниа аварійну посадку рейс «Київ-Валенсія»

На трасі Мукачево-Львів зіткнулися дві вантажівки (ФОТО)

їїїїїїїї...

Прокоментуй новину