Рубрика: Суспільство

23 жовтня

«Горбатий» міст – один із найстаріших рукотворних об’єктів Берегівщини (фото)

foto

Зберігся і до нині

Ще на початку 90-х років минулого століття, на сторінках «Вісника Берегівщини», з’явилася моя публікація на цю тему. Ілюстрацією до неї, послужила репродукція картини Василя Гєля. Сталося так, що у ті часи, ми разом працювали на Берегівському радіозаводі: він художником (оформлював наглядну агітацію тощо), а автор - інженером-нормувальником, об’єднувала нас любов до старожитностей нашого міста. У нього це згодом «вилилося» у десятки і десятка картин (акварелей), у мене - в сотні статей про нашу минувшину. Нажаль, життєва свічка, самобутнього, чудового, яскравого художника Василя Геля, - згасла. Але як пам'ять про нього, залишилися творіння митця, саме тому, цю публікацію, присвячую його світлої пам’яті.

Головне роздоріжжя Берегова прикрашає триярусний «горбатий» міст, зведений із тесаного каменю італійськими майстрами відповідно до вимог тогочасної венеціанської моди. Ще за старих часів це перехрестя займало важливе становище з-поміж інших міських територій. І це не випадково, бо саме тут перетиналися три головні дороги – з Мукачева, Виноградова та Вашарошнаменя. У середині ХІХ століття потік вантажних перевезень в обох напрямків по існуючому тоді дерев’яному мосту через Верке - збільшився. У зв’язку з цим постала гостра потреба будівництва кам’яного мосту. Згідно із письмовою угодою бургомістра Яндришича із майстром Яношем Петрушкою, новий міст було зведено за три роки (1850-1853 рр.). Архівні документи свідчать: будували його італійські майстри. Як пам'ять про майстрів «горбатого» моста, зберігся «італійськмй» будинок (на фото), де вони мешкали. До слова, очільник Берегсасу Яндришич, багато зробив для розширення міського самоуправління та покращення його фінансового стану. Він цілком заслуговує, щоб меморіальна дошка, на його честь, була встановлена на фасаді мерії.

Щоб компенсувати витрати та отримати додаткові надходження у скарбницю, міська влада встановлює податок за перехід через міст худоби та вантажно-гужового транспорту. Збір податку здійснювала міська управа, але інколи це передавалося в оренду приватним особам. Так, із 8 листопада 1853 року, вже після введення мосту в дію, право на збір податку було продано з публічних торгів строком на три роки Якобу Глюку за 901 форинт. Можливо, бюджет міста на цьому зазнав збитків, бо пізніше мерія сама збирала плату за мостові послуги. За прейскурантом, податковий тариф передбачав: за перехід через міст однієї голови великої рогатої худоби або коня – 3 крейцери; однієї кози , вівці або свині – 1 крейцерів; воза з вантажем – 14. Про це було повідомлено громадянам та заїжджим торгівцям комісаром поліції Ружаком - 7 липня 1863 року. Для цього, на міських тумбах, були вивішені оголошення, які про це повідомили. А от, інший прейскурант, датований 1 листопадом 1904 року. Згідно нього, переїзд завантаженого воза, запряженого 4 кіньми або волами коштував 18 філерів; із 3 кіньми або волами – 15; 2-ма – 9 філерів. Порожній віз, із 4 кіньми або волами міг переїхати за 16 філерів; із 3-ма – за 13; з 2-ма за 10; із 1-м за 7 філерів. Завантажений чумацькій віз із 4 кіньми бо волами переправлявся за 33 філери; з 3-ма – за 30; з 2-ма – 27. І так далі… За одну голову великої худоби, яка перетнула міст, брали 3 філери, за одну вівцю, свиню, козу стягували 1 філер, а 4 таких монет коштував переїзд одного вершника на коні. Безоплатно мали право перебиратися через міст підводи чи худоба, що доставляли державний податок, посильних телеграфу, хворих та лікаря. Як бачите, ще на початку ХХ століття існували певні середньовічні порядки, до яких належав і збір податку на мостах. В наше розпорядження попав лист міського голови Жігмонда Гаті (йому була встановлена меморіальна дошка на фасаді будинку по вулиці О. Кобилянської) до міністра торгівлі у справі відновлення збору податку за проїзд через міст, датований 6 березня 1908 року. У ньому, зокрема, зазначається, що розпорядженням № 8791 від 1903-го року наполовину зменшено розмір плати за проїзд. Міст, вартість якого становила близько 60000 крон, приносить у рік 2790 крон прибутку, що із врахуванням витратна його належне утримання, не досягає і 4 відсотків інвестицій. Враховуючи, що будівництво велося на отримані в кредит кошти, при таких розмірах мита позика могла би бути повернена лише у 1969 році.

Споруджений у готичному стилі міст, що стоїть на надійному фундаменті з гранітних брил, був одним із таких перших кам’яних споруд краю. До цього переправи через річки будували з дерева, переважно з берези (таким був і попередник сьогоднішнього берегівського кам’яного мосту). На відміну від своїх «ровесників», що були, так би мовити, прямими наш є горбатим. Саме і в цьому і криється його унікальність: мало подібних йому зустрінете не лише в Україні, а й по всій Європі. Тому він популярний серед багаточисленних туристів Берегова, які люблять на його фоні фотографуватися.

Слід згадати, що у радянську добу під арками мосту, зправої сторони, працювало кафе «Акваріум», де знаний шеф повар (з його молодшим сином товаришував у дитинстві), готував смачну угорську юшку. Крім того, можна було самому вибрати коропа (звідси і назва цього закладу), якого тут же засмажували, з цибулею. А злівої, - працював тир. Сюди, автор, у шкільні роки, любив забігти після уроків, щоб зробити два-три вистріли.

Валерій Разгулов, історик-краєзнавець

На данном изображении может находиться: на улице и вода
На данном изображении может находиться: один или несколько человек, дом и на улице
На данном изображении может находиться: мост, небо и на улице
На данном изображении может находиться: дерево, мост, на улице, вода и природа
 
 

 


23 жовтня 2018, 15:31
Karpatnews.in.ua — Новини Ужгорода, Мукачева, Закарпаття та України



Схожі новини


Поліція Закарпаття розшукала чотирьох зниклих безвісти краян

В Ужгороді сталась пожежа

Аварія у Буштині: зіткнулись позашляховик та мікроавтобус

Дві школярки з Ужгорода отримуватимуть стипендії Президента України

Українцям дозволили вибирати між субсидією і пільгою на тепло

їїїїїїїї...

Прокоментуй новину