Рубрика: Надзвичайне

13 лютого

Закарпатські чорні буйволи на грані зникнення!

foto

"Чорні рогані" закарпатського Кричева — втрачена екзотика.

Колись Кричево вважалося столицею екзотичних тварин – буйволів. Тримали їх чи не в кожному господарстві, і навіть жителі з навколишніх сіл приходили по молоко й сметану – такі вони смачні, поживні та дуже корисні. Може й тому у Кричеві мешкає чимало довгожителів, середній вік яких – 90 з гаком років!
Більше того, люди у такому поважному віці тримають господарство, пораються на городі, самі себе обходять. І зізнаються – в основі їх раціону з дитинства було і є буйволяче молоко. Загалом, хто його споживає, майже не хворіє.  У такому молоці багато кальцію, що запобігає захворюванню дітей на рахіт, а дорослих – на остеохондроз. Також зміцнює імунну систему, через що рекомендоване для профілактики туберкульозу, лейкозу, інших хвороб. Жирність молока сягає 10-12%. Переробляють його на бринзу, сир, вурду. Кисле молоко має дуже густу консистенцію: якщо перевернути банку з домашнім кефіром догори дном, він не витікає. А сметану можна їсти виделкою.
За легендою, яку переповідають мешканці Кричева, потрапили ці «чорні рогані» до них ще за часів монголо-татарської навали, понад 800 років тому. Тоді завойовники безжально грабували закарпатські села.  Напали й на Кричево. Однак селяни не схотіли здаватись у полон. Вони оточили нападників і всіх повбивали.  Як трофеї кричівцям дісталися буйволи.
У давнину цих свійських тварини використовували як тяглову силу. Їх впрягали до ярма залізними ланцюгами. Попереду йшов поводир, який скеровував підводу. У такий спосіб селяни возили дрова, урожай із поля, а також орали землю. І хоч буйволи сильніші за коней, однак дуже повільні. Навіть з’явилася приказка: «Тягнешся, як буйволиця». А ще буйволи були чи не найкращим приданим. Чим старшою дівчина виходила заміж, тим більшу кількість цих тварин батьки давали нареченому. Буйволи вважалися ознакою ґаздівства.
  Цікавою є поведінка цих тварин. Вони дуже звикають до своїх господарів. Історії їх звичок і навіть кумедних ситуацій кричівці можуть розповідати  годинами.
«У нас була буйволиця Маня, – пригадує старожил Іван Стойка. – Та вона нікого крім моєї дружини до себе не підпускала. І Марійка ніде не могла відійти з дому. Якось жінка потрапила в лікарню з малим сином, то звідти була змушена йти доїти буйволицю. Бо що ми тільки не робили: і переодягалися в Марійчину одежу, і голос імітували – нічого не допомагало».
«Моя сусідки Ганна, – продовжує старий, – теж мала буйволицю з характером. Перед кожним доїнням у її ясла треба було класти скоринку хліба. Інакше та не давала молока.  Майже за 10 років сусідка так чинила. Коли хліба в хаті не було, ходила позичати. Пробувала буйволицю обдурити і замість хліба клала печиво, оладки. Худобина все з’їсть, але доки хліба не побачить, молока не припустить».
Також дідо Іван каже, що були й такі буйволиці в селі, яким під час доїння треба було безперервно чухати потилицю, або співати чи грати на гармошці. А як вже не люблять ці тварини червоний колір, то страх Божий!  Жодна ґаздиня не ризикувала одягти щось червоне, коли поралася коло худоби. І взагалі зустрічі з цією твариною уникала кожна модниця. Бо несамовиту лють у буйвола могла викликати навіть… червона помада на губах. Тож коли у неділю заганяли череду, дівчата, котрі йшли на танці, зазвичай ховалися за воротами. Інакше через якусь червону деталь, доводилося рятуватися втечею.
За характером ця свійська тварина зовсім не схожа на корову. Вона дуже невибаглива у їжі. Для випасу полюбляє осот, чагарники. І обов’язково – щоб була велика багнюка. То пастухи вибирають для них так звані «лежала». Зануриться буйвол у болото – тільки роги стирчать! Так може провалятися цілісінький день. Зате з ясел полюбляє поласувати і пшеницею, кукурудзою, сіном, що обов’язково кладуть завбачливі господарі. Якщо цього немає хоча б один раз,  худобина може додому й не повернутися.
Якщо колись у Кричеві стадо налічувало понад 400 тварин, то тепер буйволів у селі не більше десятка. Сільський голова Василь Кричфалушій пояснює таку ситуацію тим, що значна частина працездатного населення знаходиться на заробітках. А старшим людям уже не під силу вправлятися з такою норовливою худобою.  
Кричівці ж кажуть, що немає зацікавленості та підтримки з боку держави, як було колись. Якщо посадовці не перейматимуться розвитком села, то ці екзотичні тварини, занесені до Червоної книги, за певний час залишаться хіба що на її сторінках. Або ж у переповідках людей, які вдалося почути у цьому селі.

Любов Немеш, "Закарпатська правда"


13 лютого 2011, 12:40




Схожі новини


На Тячівщині напали на прикордонника

На Київщині втопився підліток (ФОТО 18+)

У Мукачеві загинув чоловік, впавши під потяг

Неймовірне відео озера Синевир

Легковик, в якому перебувало двоє неповнолітніх, влетів у відбійник (ФОТО)

їїїїїїїї...

Прокоментуй новину