Рубрика: Культура

04 січня

"Наймудріші в місті …жебраки!", — вважає художник Сергій ГЛУЩУК із Ужгорода (ФОТО)

foto

У Закарпатському обласному музеї народної архітектури і побуту наразі проходить його виставка живопису «Два світи». Справді, кожен із нас живе в своєму світі, а іншого не бачить. Хоча він є. Тож цей другий світ вирішив «законспектувати» своїм живописним пензлем на згадку нащадкам плідний творець Сергій Глущук, котрий вибухає своїми виставками частіше за курс долара в Україні.

Цікаві психологічні нюанси в звичному бутті вловив митець. Двоє сидять у рідному селі, різні школи життя вони пройшли, але в основі лишилися такими ж — селюками («Сторожницькі парубки»). Мажорне змалювання наших загалом примусових шкіл, які виховують зручний для суспільства людський продукт, заступає в Глущука образ без глянцю в роботі «Першокласниця», на якій сумно дивиться на цей біло-чорний світ малоімуща дівчинка, в якої ніколи не буде такого плаття, як у багатої Галі, в якої батько — депутат.
Втім, найцікавіший пласт цієї виставки — образи людей, яких ми традиційно вважаємо бідними — жебраків. Один філософ розповідав про часи свого студентства в столиці Індії — Делі. Він ішов на лекції, а на перехресті завжди подавав одному особливо нещасному жебраку. Через рік той зупинив його: «Бачу, ти хороший хлопець… Я віддам за тебе свою дочку.» — «А що ви дасте за нею?» — збентежено запитав бідний студент. — «Своє робоче місце!» — гордо показав собі під ноги жебрак.
Так уже сталося в нашому суспільстві, що подаємо професіоналам свого фаху, а людям, які справді падають від голоду, не дамо ніколи. Бо вони не просять, не принижуються. А християнський рефлекс спонукає подавати саме приниженим. Так це чи не так (не звинувачуйте мене в ніцшеанстві), але жебраки все-таки ситі та веселі (картина «Радісний жебрак»), а інтелігенти шморгають носом і біжать із скрипочками під руками в безвість. Є над чим подумати на путівцях цього життя молодим людям («Відпочинок на лавці»). Одна з жебрачок, розповідав С.Глущук, обов’язково щовечора після роботи купує собі апельсини, хурму, ківі («Я цілий день мерзну… Маю право…»). Сергій при цьому задумався про правильність свого митецького вибору і з деякою заздрістю подивився на пішохідний міст. Але поки що зробив це лише на рівні художнього екстазу,  творячи роботи «Жебрачка», «Волоцюга з костуром», «Відпочинок бомжів».
Поряд із колоритними образами ужгородських людей («Націй-акордеоніст», «Людина-оркестр», «Циган з гітарою») ясно змальовані закарпатські образи в стилі ліпших традицій минулого і сьогодення. Наприклад, виїзд на альпійські луки верхи на конях («На полонину»). А щодо жебраків, то згадуючи картини класичних художників тих часів, приходиш мимоволі до висновку, що з часів середньовіччя нічого загалом не змінилося. Хіба комп’ютерні магазини в архітектуру вписалися та більше стало повій.

Василь ЗУБАЧ, м.Ужгород


04 січня 2011, 14:13




Схожі новини


Вийшов друком туристичний путівник Ужгородом

В Ужгороді завершився ІІ міжнародний фестиваль моновистав

Аліна Паш зняла документальний фільм «Pintea»

В рамках Другого міжнародного фестивалю моновистав «Монологи над Ужем» ужгородці зможуть побачити 12 вистав

"Паланок" долучився до грантового проекту ЄС "СМАРТ Музей: сучасні форми представлення культурної спадщини"

їїїїїїїї...

Прокоментуй новину