Рубрика: Суспільство

13 серпня

Як закарпатці працюють за кордоном

foto

Повідомлення про те, що уряд Чехії ухвалив рішення про те, аби вдвічі збільшити кількість працівників з України, закарпатці сприйняли позитивно. Мова йшла про те, з нинішніх 3,8 тисяч осіб, квота повинна зрости – до 7,2 тисяч

Як наголошують наші сусіди, їм потрібні працівники середньої та низької кваліфікації. Утім чому наші краяни так прагнуть працювати закордоном?

Сезонні роботи  у Закарпатті – справа традиційна, прирівняна до професії. Нерідко на вулицях можна почути такі діалоги:

— Ти ким працюєш?

— Їжджу на заробітки.

І це вже навіть не звучить дивно… Хоча насправді сумно. Вдома краяни навіть перестають шукати роботу.

«Низька зарплатня» – аргументують вони.

Хоча при цьому нерідко розповідають про те, як їх ошукали.

— Я працював у Польщі на скотобійні. Обіцяли платити по 9 злотих за годину. Робота важка. Я завжди ходив брудний, у крові. Спали ми по 6 годин,жили дводцять осіб у одній кімнаті. Проте нам заплатили всього по злотій за годину. Більше в Польщу не поїду. Краще в Чехії працюватиму, – каже пан Іван із Липчі.

— Три сезони працював у Мурманській області. Робота важка – будівництво. Спочатку отримував по 1200 доларів на місяць. Це – хороші гроші. Однак востаннє нас не розрахували взагалі, ще й погрожували викликати поліцію, якщо не виїдемо протягом 42годин,- розповідає хустянин пан Павло.

Чоловік обурений і заявляє, що до Росії не поїде більше ніколи.

Утім трапляються з  нашими земляками за кордоном і доволі курйозні ситуації.

— Я в Чехії фасувала груші. Разом з іншими жінками після зміни набирали собі додому по кілька кілограмів. Спочатку на нас кричали, а потім звикли і навіть не звертали увагу. Додому привела кілька ящиків фруктів, – розповідає пані Світлана з Липецької Поляни.

Жінка нарікає на єдине, візу дають всього на 56-59 днів, а далі треба повертатися додому.

— Був із нами чоловік із Копашнева, батько семи дітей. Він знаходився на території країни півроку. На кордоні митники хотіли його нагородити «ведмедиком», тобто поставити у паспорт відповідний штамп про депортацію. Але водій так просив за нього, так запевняв, що якщо він більше за кордон не поїде, діти не матимуть що їсти, що врешті-решт чехи його пошкодували і відпустили, – каже заробітчанка.

Про себе ж розповідає, що трудиться по 13-14 годин на добу і отримує по 50 крон за годину. Це – приблизно три долари.

Цікаво, що перед виїздом на сезонні роботи наші краяни вдаються до різних хитрощів.

— Зробити польську візу простіше й дешевше. Але в Польщі робити мало хто із закарпатців хоче. Тож ми їдемо в Чехію, оформлюючи польську візу. Так вигідніше. Головне – заробити стільки,аби перекрити витрати. Що, до речі, вдається не завжди, – стверджує пані Катерина з Вишкова.

Вільно володіючи угорською, мешканка Хустщини усе ж для роботи обирає слов’янську державу, бо з її слів, угорці й самі зараз не розкошують і платять нашим землякам значно менше.

— Чеха я не розумію зовсім. Деколи здогадуюся, що він каже, але не завжди. Я й українською володію слабо. Вдома працювала прибиральницею, отримувала по 1000 гривень на місяць. Як із таких грошей прогодувати трьох дітей? – зізнається жінка.

Найбільше наших заробітчан у Празі. Місто велике, роботи вистачає всім. Влаштовуються закарпатці на пивзаводи, фабрики. Чоловіки найчастіше зайняті на будівництвах. Жінки ж обирають роботу посудомийок, прибиральниць і кухарок. Робочий день триває приблизно 16 год. Нерідко трудяться без вихідних. Як правило, влаштовуються  через посередників, які й знаходять землякам вакантне «місце під сонцем». Однак послуга не безкоштовна – за це доводиться віддавати «клієнтові» частину заробітку.

— Якщо за годину отримую 80 крон, то 30 із них віддаю посереднику, – розповідає хустянка пані Галина. – Крім того,заробіток чистим вважати неможна,адже потрібно оплачувати і житло і харчі. Тільки проїзд обходиться в 35 доларів. Тобто, із 100-1500 зароблених доларів, на руки залишається всього десь 700. Протей це хороші гроші, адже де в Закарпатті є такі заробітні плати?

Якщо ж роботу вдається знайти самотужки, без послуг «клієнтів» і якщо роботодавець погоджується офіційно працевлаштувати українця, то платить за роботу нашим у середньому по 60 крон (3,6 долара) за годину.

Є між мешканцями Хустщини й заробітчани з великим за кордонним стажем. Пан Василь із Драгова в Чехію їздить уже 10 років. Вперше побував там у 19.

— Там інші порядки. Тай наші земляки поводяться закордоном інакше. Ніхто не дозволить собі викинути посеред вулиці папірець, дебоширити десь у кафе. За це неодмінно притягнуть до відповідальності. Працював якось зі мною хлопець із Тячівщини. Він напився і влаштував бійку у кав’ярні. Приїхали поліцейські, забрали його. Ледве відпустили. Заплатив такий штраф, що більше його на такі подвиги не тягне. Навіть за викинутий посеред бруківки недопалок штрафують на 20-50 доларів. Якби у нас діяла така система покарань, вулиці були б ідеально чистими, – розмірковує чоловік.

Ще одним «козирем» для закарпатських заробітчан є вільне володіння іноземними мовами. І стосується це не лише чеської, польської та угорської, але й англійської.

— Працюю в Угорщині телефоністкою. Маю зарплату більшу, ніж корінне населення. Однак я обслуговую кілька ліній – чеську, російську, німецьку та українську. При цьому володію ще й англійською, французькою, іспанською та італійською, — ділиться досвідом пані Олеся з Хуста. — Власне угорською ж треба розмовляти досконало. Не на кухонному рівні, як у нас. Загалом без знання англійської нині у світі важко. Моя подруга в Будапешті працює касиром у метро, так вона вдосконалювала більше року знання англійської. Шкільного, навіть університетського багажу знань замало.

Привалює наших за кордоном ще й дешевизна автомобілів. Правда, привозять додому транспорт далеко не всі. Лякає розмитнення або пересічка.

— Попрацювавши в Чехії всього місяць-два, простий робітник може придбати машину в нормальному стані (від 500 доларів). Вдома ж нам потрібно ж збирати на купівлю автомобіля півжиття. По-перше зарплати низькі, а по-друге, вартість машин висока. — каже рокосівчанин пан Євген.

Також закарпатці у захваті від привітності продавців у супермаркетах, він доступних цін на продукти, від простоти європейців. Тож і недивно, що з року в рік все більше наших земляків їдуть, приміром, у Чехію не тільки працювати, алей вчитися.

— Там немає такого культу одягу, як у нас. Одежа більш витримана і скромна. Крім того, навіть викладач університету може їхати на роботу на велосипеді, або в метро. А не на дорогих автівках, як у нас, – підкреслює хустянка Руслана.

Як би там не було, а наших краян все одно тягне до рідної домівки, бо як кажуть вони самі ж: «Всюди добре, але вдома – найкраще!».

Тож хочеться,  аби врешті-решт керівництво країни  створило для населення такі умови, щоб закарпатці не змушені були шукати щастя далеко від родин… адже заробітчанство – надзвичайно гостра соціальна проблема, вирішувати яку слід виключно на державному рівні.

Марина АЛДОН, zakarpatpost.net


13 серпня 2017, 17:16
Karpatnews.in.ua — Новини Ужгорода, Мукачева, Закарпаття та України



Схожі новини


Закарпаття потрапило до переліку областей, мешканці яких найчастіше стають жертвами торговців людьми

Лохина не для лохів. Киянка вирощує на Закарпатті американську "родичку" закарпатських яфин (ФОТО)

Життя після жаху: Історія подружжя, дитину якого врятували ужгородські лікарі (ФОТО)

У Карпатах гриби ростуть навіть під снігом (фото)

Понад тисяча українських сімей перейшли на сонячні батареї за цей рік

їїїїїїїї...

Прокоментуй новину